Лапочкін Дмитро Юрійович

Старший матрос Дмитро Лапочкін (позивний Лапа) загинув 10 листопада 2023 р. під час виконання бойового завдання зі знищення окупантів на лівому березі Дніпра, в районі с. Вірівка Херсонської області. Морпіху було 30 років. Дмитро був родом із Одеси. Закінчив Одеський ліцей будівництва та архітектури, де здобув фах маляра, штукатура, плиточника. Значну частину життя присвятив службі в армії. У 2013 р. був призваний на строкову службу, потім уклав контракт із 14-ю ОМБр, служив у танковому батальйоні. Брав участь в АТО. У 2017 р. у складі кращого танкового взводу представляв Україну на міжнародних танкових змаганнях «Strong Europe Tank Challenge». Після цього демобілізувався і до початку повномасштабного вторгнення був приватним підприємцем. Захоплювався страйкболом, риболовлею, кулінарією. 25 лютого 2022 р. чоловік повернувся на службу та став на захист Батьківщини. Воював у лавах 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Був навідником гармати танка в танковому батальйоні. За гідну службу боєць був нагороджений відзнаками «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «Сталевий хрест», «Золотий хрест», «За військову доблесть», «За поранення». «Дмитро завжди намагався бути сильним, долав труднощі, навчався, пізнавав цей світ і дарував усім свою чудову посмішку. Навколо нього завжди все крутилось. Він мав чудові плани і мрії на майбутнє. Незадовго до повномасштабного вторгнення одружився. Мріяв про діточок і гарну родину. Прагнув до успіхів у бізнесі. Діма був дуже гучним, і побратими жартома називали його «Мікрофон». Дуже любив техніку і досконало знав будову танка. Залюбки допомагав побратимам у ремонті і сам доводив свою бойову машину до досконалості. Любив свою Батьківщину і хотів жити тільки у своїй країні, тому, не вагаючись ні секунди, став на її захист. Самовіддано і сміливо виконував свої обов'язки зі знищення ворога на Херсонському та Донецькому напрямках. Після важкого поранення й одужання повернувся у стрій, бо гордо носив берет морського піхотинця й інакше не міг», — розповіла його мама Ольга Вікторівна. Поховали морпіха на Західному кладовищі в Одесі. У нього залишились батьки, брат і дружина. Пам'ять Дмитра вшанували на Алеї Героїв, у парку Шевченка та на меморіальному стенді по вул. Пастера в Одесі.