Порожній Дмитро Юрійович (Фікус)

26-річний молодший сержант Дмитро Порожній (позивний Фікус) загинув 8 серпня 2023 р. поблизу с. Козачі Лагері на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання з форсування р. Дніпро ворожий снаряд потрапив у човен. Боєць дістав смертельне осколкове поранення. Дмитро народився у с-щі Лисянка Черкаської області. У 2015 р. закінчив Лисянський професійний аграрний ліцей, здобув фах оператора комп'ютерного набору. У 19 років пішов на контрактну службу. Служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти ЗСУ. Захистив берет кольору морської хвилі. У 2019 р. виконував бойові завдання на території проведення ООС у Донецькій області. Після звільнення з армії жив в Одесі, працював у відділі маркетингу компанії «Агромаркет». Захоплювався IT-сферою, мріяв працювати з сайтами та продажами в інтернеті. З початком повномасштабного вторгнення Дмитро відразу пішов до ТРО Одеси. Служив у 126-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був командиром відділення у 224-му батальйоні. Із грудня разом із побратимами боронив Миколаївщину та Херсонщину. «Діма був доброю людиною з великим серцем. Життєрадісний, відповідальний, завжди знав, чого хоче, та досягав своєї мети. Він казав: «Готуймося до найгіршого, а краще саме прийде». Був справжнім патріотом України, відданим своїй справі. З перших днів пішов захищати рідну землю. Не міг сидіти вдома, казав: «Я там потрібен, я знаю, що робити». Він був чудовим командиром, завжди переживав за своїх хлопців більше, ніж за себе, беріг кожного, навчав усього, що знав, та підтримував. Мужньо виконував свій обов'язок та роботу. Попри все, у нього завжди було все добре. Він знав, як сильно ми його любимо та підтримуємо. Ми пишаємося ним! Діма — люблячий та найкращий син, найцінніший брат, вірний та коханий чоловік, добрий племінник. Справжній друг та підтримка для свого батька. Люблячий брат, який оберігав свою сестру й допомагав їй. Коханий чоловік, неймовірна опора й підтримка. Ми не встигли одружитися, досягти всього, що планували, створити сім'ю своєї мрії. Діма віддав найцінніше, те, що так любив, — своє життя. Вірний завжди — як і присягав! Непоправний біль втрати для нас…» — розповіла кохана загиблого Валерія Зайцева. Поховали воїна у рідному селищі. У Дмитра залишилися батько Юрій, мама Галина, молодша сестра Дарія, цивільна дружина Валерія, інші рідні, друзі та побратими.