- Укр
- Англ
Удовицький Геннадій Іванович (Кіпіш)
1 травня 1973 – 13 вересня 2022Кіровоградська обл. – Херсонська обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Старший сержантЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 49-річний старший сержант Геннадій Удовицький (позивний Кіпіш) загинув 13 вересня 2022 р., звільняючи від окупантів Херсонщину. В районі сіл Брускинське та Іщенка Бериславського району потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Поранення стали смертельними. Геннадій народився в с-щі Онуфріївка Кіровоградської області. Закінчив 8 класів школи та вступив до сільськогосподарського технікуму. Працював на Кременчуцькому автомобільному заводі. Потім влаштувався на Онуфріївський кінний завод, оскільки дуже любив коней. Разом із колегами їздив на змагання з кінного спорту за кордон. Певний час проживав і працював із кіньми у Великобританії. Повернувшись до України, з 2008 р. зайнявся власним бізнесом — забезпечував район овочами та фруктами з Херсонщини та Мелітополя. До вторгнення працював далекобійником. У 2014–2017 рр. чоловік брав участь в АТО. Пройшов багато гарячих точок та неодноразово був відзначений нагородами. Тож із початком повномасштабної війни, маючи бойовий досвід, Геннадій знову взяв до рук зброю та вирушив захищати Україну. Спочатку був у місцевій ТРО. А з травня 2022 р. воював у лавах 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Обіймав посаду навідника бойової машини. «Тато любив Україну та був її патріотом! Мій тато був добрим, щирим, мужнім і хоробрим. Думав лише про інших. Він завжди повчав побратимів, як і чого не робити, брав відповідальність на себе, знаходив різні можливості для покращення умов побратимів і інших людей, захищав справедливість — навіть за шматок масла міг штаб «перевернути», якщо бачив, що там щось приховують. І робив він це все не для себе, а заради інших. Він стільки відпусток і можливостей побути удома хоч 2 ночі втратив. Усіх побратимів намагався відправити до рідних, але жертвував своїми відпустками. Він — великий приклад самопожертви заради інших. Таких, як тато, рідко зустрінеш у наш час. Людина з великої літери. Він віддавав усе до останнього, не задумуючись про себе», — розповіла Дарія Громова. Поховали воїна в рідному селищі. Вдома на Геннадія чекали мама, дружина, донька, син від першого шлюбу, а також інші рідні та друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'