- Укр
- Англ
Тарасенко Георгій Олександрович (Жора)
6 грудня 1996 – 26 березня 2022Харківська обл. – Харківська обл.
Орден «Золота Зірка»

Біографія
Тарасенко Георгій Олександрович народився 6 грудня 1996 р. у м. Харків. У 2003–2014 рр. навчався у Харківській загальноосвітній школі I–III ступенів № 5. Упродовж 8 років відвідував секцію плавання у дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву «Спартак». Георгій Тарасенко посідав призові місця на обласних змаганнях, згодом тренувався та брав участь у змаганнях із вуличного воркауту. Брав активну участь в Революції гідності, протистояв поширенню «російської весни» у Харкові. З початком бойових дій на Сході України навесні 2014 р. пішов на фронт, воював на Донеччині. Протягом 2014–2019 рр. навчався у Харківському національному аграрному університеті імені В. Докучаєва, отримав диплом магістра за спеціальністю «Агрономія». Одночасно навчався на військовій кафедрі, де отримав військове звання молодшого лейтенанта запасу. У травні 2017 р. створив та очолив добровольчий підрозділ «Фрайкор», у 2018 р. створив однойменну військово-патріотичну організацію. До цього був членом праворадикального Національного корпусу. Під його командуванням бійці здійснили 7 бойових ротацій на Донбасі загальним терміном 22 місяці, підсилюючи підрозділи Збройних сил України на Маріупольському напрямку, а також у районі Донецького аеропорту. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну Георгій Тарасенко разом із бійцями добровольчого підрозділу «Фрайкор» став на захист м. Харків. 12 березня 2022 р. за його керівництва та безпосередньої участі було виявлено та знешкоджено групу осіб, які планували підриви військових і цивільних об’єктів у Харкові. Крім того, спільно з представниками територіальної оборони і підрозділів ЗСУ Георгій Тарасенко та його бійці брали безпосередню участь у ліквідації колони військової техніки окупаційних військ, яка намагалася здійснити прорив до Харкова з боку Лісопарку. Загинув 25 березня 2022 р. на Харківщині. У той час Збройні сили України пішли у контрнаступ під Харковом. Воїни 92-ї окремої механізованої бригади, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, спецпідрозділу «KRAKEN», «Фрайкора», батальйону поліції «Слобожанщина» звільнили від російських військ с. Мала Рогань та с. Вільхівка на Ізюмському напрямку. 30 березня 2022 р. Георгія Тарасенка поховали, відповідно до його заповіту, на Черкащині, в урочищі Холодний Яр, на плато біля Мотронинського монастиря, де раніше був старовинний козацький цвинтар. Чин відспівування героя відбувся у старовинному храмі Святого Пророка Іллі, що у с. Суботів, стіни якого пам’ятають ще панахиду за Богданом Хмельницьким.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 25 березня загинув командир добровольчого формування «Фрайкор» Георгій Тарасенко, позивний «Жора». Він ще у 2014 році брав участь у Революції гідності, потім боровся проти створення в Харкові «ХНР». Тоді йому було лише 17, але коли почалась війна, Георгій поїхав добровольцем на Донбас, а через три роки — заснував добровольче формування «Фрайкор». Підрозділ здійснив 7 ротацій у зоні АТО\/ООС, а з перших днів повномасштабного російського вторгнення став на захист Харкова. 25 березня добровольці пліч-о-пліч із підрозділами 92-ї механізованої бригади ЗСУ, тероборони та поліції пішли у контрнаступ на харківському напрямку. Їм вдалось визволити від російських окупантів села Мала Рогань та Вільхівка на Ізюмському напрямку. Жора йшов першим у складі бойової групи і загинув під час бою. Боєць посмертно отримав звання Героя України. Поховали його у Холодному Яру на Черкащині. «Ворога обов'язково буде знищено й вигнано з українських земель. Не дозволяймо їхнім сподіванням зломити нас. Вірмо в українських захисників», – написав Георгій у своєму Facebook в день загибелі. У Георгія залишилися батьки та кохана, із якою вони невдовзі збиралися одружитися. «У 2015 році коли він відправлявся на війну знову, я продовжувала вишивати йому сорочку, яку було завершено в символічне 14 жовтня цього року і він мав намір одягти її під найближчий привід. Жаль, що вона не врятувала, хоча такі речі знаменують велику силу. Вірю, що її духовність буде супродовжувати його у потойбіччі, де ми обов'язково зустрінемося», – написала наречена Жори Ганна.Платформа пам'яті 'Меморіал'