- Укр
- Англ
Ігнатов Григорій Григорович (Казах)
18 листопада 1975 – 23 жовтня 2023Казахстан – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Сержант Григорій Ігнатов (позивний Казах) загинув 23 жовтня 2023 р. у бою з ворогом поблизу с. Першотравневе на Харківщині. 18 листопада захиснику виповнилося би 48 років. Григорій народився у Казахстані. У дитинстві переїхав із родиною до м. Обухів на Київщині. Там виріс, закінчив школу № 3, після чого почав працювати. Був будівельником, займався охоронною діяльністю, працював у сфері патрулювання та врешті зайнявся підприємницькою діяльністю. Із 2015 р. чоловік присвятив своє життя військовій службі та захисту України. Він добровольцем вступив до лав Національної гвардії України, згодом перейшов до окремого штурмового батальйону «Донбас». Тримав оборону та звільняв м. Маріуполь. У 2016 р. перейшов до 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» ЗСУ. Брав участь у боях на Світлодарській дузі, дістав перше поранення. Переживши складну операцію та пройшовши важку реабілітацію, він продовжив свій військовий шлях. Вступив до 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, у складі якої і зустрів повномасштабну війну. Григорій був командиром бойової машини, командиром відділення. У травні 2022 р. був удруге поранений під Бахмутом, а третє поранення дістав у лютому 2023 р. під Соледаром. Григорій був мужнім і відважним воїном, тому неодноразово був нагороджений почесними відзнаками, зокрема «Учасник АТО», «Учасник бойових дій», «За оборону Маріуполя», «25-й батальйон Київська Русь», «Обов'язок виконано з честю», «Гідність та честь», «За участь в антитерористичній операції», «За оборону рідної держави», «Захиснику Вітчизни», «За жертовність та любов до України», «Велич Батьківщини в Ваших великих справах», «Ветеран війни». Незадовго до смерті був представлений до нагородження орденом «За мужність» III ступеня за врятовані життя поранених побратимів, але не встиг його отримати. «Григорій був найсміливішою людиною. Маючи три поранення та незліченну кількість контузій, він не здався, а захищав нас 8 років і віддав за наш із вами спокій своє життя! Він — герой і заслуговує, щоб його знала вся країна, весь світ! — сказала його рідна сестра Катерина Тоніцой. Поховали героя в Обухові. У Григорія залишилися мама Ольга Григорівна, сестра Катерина та син Давид.Платформа пам'яті 'Меморіал'