Воронцев Григорій Григорович (Ворон)
13 вересня 1985 – 10 листопада 2022Харківська обл. – Донецька обл.
Biography
Not yet addedMilitary service
Молодший сержантNot yet addedBurial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Молодший сержант Григорій Воронцев (позивний Ворон) загинув 10 листопада 2022 р. біля с. Ведмеже на Донеччині. Під час виконання бойового завдання захисник дістав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу. Воїну було 37 років. Григорій народився у с. Скалонівка Харківської області. Закінчив Зачепилівський ліцей. Працював експедитором. Любив природу, зокрема рослини. Улюбленим хобі було вирощування власного саду. Мріяв купити мотоцикл та поїхати з родиною у подорож. Коли почалася російсько-українська війна, Григорій брав участь у бойових діях на Донбасі. Був учасником АТО, за що отримав відзнаку. Під час повномасштабного вторгнення російських окупантів чоловік приєднався до лав 111-ї окремої бригади територіальної оборони. Був старшим оператором протитанкового відділення. «Гриша був чудовою людиною. Він був чуйним і добрим. Завжди йшов усім на допомогу. Любив гумор, його історії та розмови постійно піднімали всім настрій. Григорій був майстром на всі руки, умів полагодити все, зробити будь-що, брався навіть за неможливе. Умів зробити те, що не кожному дано. Дуже полюбляв тварин. Виростив великий сад, в якому обожнював поратися, це для нього було не тільки хобі, а ще й своєрідне заспокійливе. Любив життя. Обожнював донечку і це було взаємно, адже вона — копія татка. Він так хотів ще сина-спадкоємця. Завжди говорив, що йому пощастило зі мною. Казав: «Ти в мене найкраща». У нього була чудова робота, його поважали колеги, а ще більше поважало керівництво. Коли його забрали на війну, він завжди говорив: «Хто, як не я? Я їду, щоб захищати свою родину». Він був ще такий молодий, ще жити та жити, дуже багато планів на життя було. Нам дуже не вистачає татка», — розповіла дружина захисника Катерина. Григорія поховали у рідному селі. Вдома на захисника чекали батьки, брат, сестри, дружина, донька, племінники.Платформа пам'яті 'Меморіал'