Буйновський Ігор Анатолійович

Присвячується рідному кумові Буйновському Ігорю Анатолійовичу, який поклав своє життя в зоні АТО, захищаючи нас і наших дітей від війни в нашому краї, в нашому домі. Пам'ять про тебе буде вічно жити в наших серцях. Спочивай з миром в Царстві Божому! Пішов на схід. Та повернутись обіцяв. Я пам'ятаю, як гуртом ми проводжали Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав, Що там, на небі, вже для тебе готували. Ти був в боях, ти бачив ворога лице, Хоче лицем його оскал навряд чи зветься, Коли попав із побратимами в кільце, Ти розумів, що битись на смерть доведеться. А мати в ніч ніяк заснути не могла, Чомусь молилась, довго-довго так молилась, Неначе сердцем поруч весь цей час була, Аж поки пташка у вікно її забилась. І в цю хвилину зрозуміла: «Вже нема Її соколика», бо то в віконце билась Його душа, мов птах, самотня та сумна, І головою мати стомлено схилилась. Мій друг — герой, загинув вчора на війні, І ми продовжувати маєм його справу, Стати на захист української землі Бо захищаєм Батьківщину та державу. Всіх до одного ми повинні пам'ятати, Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав, Щоб знала кожна вбита горем мати, Що недаремно син життя своє віддав. (Вірш Світлани Олександрової)