Маляр Ігор Андрійович

Солдат Ігор Маляр (позивний Циган) загинув 26 березня 2022 р. у м. Маріуполь на Донеччині. Захиснику назавжди 20 років. Ігор народився у с. Северинівка на Вінниччині. Закінчив Тульчинський технікум ветеринарної медицини, де здобув фах ветеринара. Під час навчання працював підсобним робітником на Вінницькій птахофабриці «Наша ряба». У 2020 р. був призваний до Національної гвардії України. Служив у Маріуполі. Захоплювався риболовлею, любив кататися на мотоциклі, вирощувати кроликів. Із початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. Був стрільцем 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. «Син у квітні 2022 р. мав демобілізуватися. А 24 лютого о 6.00 подзвонив: «Мамо, почалася велика війна. Виїжджайте в безпечне місце. Нас мають вивезти до Запоріжжя». А згодом повідомив, що вони залишаються в Маріуполі. Сказав: «Ми стоятимемо до останнього, нікуди звідси не поїдемо. Несемо бойові чергування і допомагаємо цивільним людям». Згодом зізнався, що нічого не їли, бо всю їжу віддавали голодним діткам. Говорив про велику кількість трупів. Востаннє ми розмовляли 25 березня. Сказав: «Мам, тут дуже бомблять. Страшно… У мене все добре. Давай, бо немає коли». Наступного дня я була на роботі. На якийсь час у мене стиснуло серце, аж перехопило дихання. Мабуть, саме в той момент не стало моєї дитини. Бо невдовзі подзвонив командир і сказав, що Ігор загинув. Був авіаудар. Разом із моєю дитиною загинуло ще 13 наших воїнів. Це трапилося на позиції «Наш куточок». У вересні був обмін тілами. Результат ДНК нам надали аж наступної весни», — розповіла мати Людмила Артеменко. «Ігор у мене від першого шлюбу. Чоловік помер, коли сину не було і 2 років. Батька йому замінив мій другий чоловік. Виховував його як свою дитину. Ігор називав його татом. У нас народилося ще дві донечки. Ігор їх обожнював. Нічого для них не жалів. Старшій купив айфон, хоч у самого був дешевий телефон. Молодшій — ролики, про які вона мріяла. Був гарним сином. Добрий і людяний хлопчик. Сам усього добивався. Після армії планував одружитися з коханою дівчиною Вірою. І всі ці плани зруйнувала росія. Принесла нам стільки горя, що я у свої 38 років стала сивою», — додала мама воїна. Вдома на Ігоря чекали батьки і дві молодші сестри. Захисник посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У с. Северинівка, де народився Ігор, вулицю Набережну перейменували на його честь.