Пузановський Ігор Анатолійович (Алі-Баба)

Молодший сержант Ігор Пузановський (позивний Алі-Баба) загинув 22 жовтня 2022 р. поблизу с. Бударки на Харківщині. Під час виконання завдання перебував в автомобілі з боєприпасами, який вистежив ворог та поцілив у нього з ПТУРа. 13 жовтня воїну виповнилося 30 років. Ігор народився і жив у Києві. Навчався у ліцеї № 227 імені М. М. Громова. Здобув освіту за спеціальністю «Холодильна справа» у Національному університеті харчових технологій. Працював холодильщиком на фірмі, з часом перейшов до підприємницької діяльності. Дуже вправно виконував роботу, на його рахунку — понад 300 змонтованих об'єктів: від мережевих магазинів «АТБ» до великих промислових камер зберігання по всій Україні. У планах було розширення власної справи до відкриття компанії. Багато власників бізнесу зверталися до нього за допомогою. У квітні 2022 р. чоловік вступив до Збройних сил України. Був командиром міномета 3-го мінометного взводу мінометної батареї 130-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. «Це велика особистість, лідер, людина з вправними руками і глибоким мисленням, чесний та амбітний. Про нього є що розказати людям. Зранку — спорт та робота, якою він жив. Мав молоду сім'ю, яка була щаслива і будувала своє життя. На війну пішов добровільно. Я тягнула час, як могла. Спершу не наважилася виїхати, щоб він не пішов, а пізніше зрозуміла, що все марно, його слова були такі: «Як я потім буду дивитися хлопцям в очі? У всіх є діти. Я зможу, а от інші — ні». Так і було, щойно він переступив поріг військової частини, всі зрозуміли, що хлопець з головою і руками. А потім — Схід, Харків, міномети і передова. 21 жовтня він став командиром та отримав перше звання, а наступного дня загинув… Військові бачили його новим поколінням лав ЗСУ. Він мріяв про мирне і щасливе майбутнє, автобус на колесах, собаку, трьох дітей, власну справу, крісло-гойдалку та люльку. У кожній могилі похована вся сім'я, бо її більше немає…» — написала дружина загиблого Андріана. Поховали Ігоря на Південному кладовищі Києва. У нього залишилися дружина і донька, якій на момент загибелі тата було 2 роки і яка дуже схожа на нього. Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.