Гроза Ігор Григорович (Родич)

31-річний старший солдат Ігор Гроза загинув 25 лютого 2022 р. під час оборони Чернігова. Його підрозділ потрапив під ворожий обстріл артилерії. Один із вибухів пролунав біля БМП захисників, унаслідок чого боєць отримав смертельні осколкові поранення. Ігор Гроза — уродженець с. Жавинка Чернігівської області. Навчався у школі с. Слабин. У 1998–2000 рр. проходив строкову службу в ЗСУ. Потім працював слюсарем із ремонту устаткування теплових мереж у ТОВ «Чексіл». У 2018 р. здобув вищу освіту в Чернігівському національному технологічному університеті. Дуже любив свою сім'ю, особливо доньок, активний відпочинок і читання книг. Військовий шлях Ігоря розпочався в 2014 р., коли він став на захист Батьківщини у російсько-українській війні. Брав участь в АТО у складі 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2». У 2016–2021 рр. служив за контрактом у 5-му окремому полку зв'язку та 132-му окремому розвідувальному батальйоні. Виконував бойові завдання на території ООС по всій лінії фронту. 24 лютого 2022 р. Ігор знову взяв до рук зброю. Він обійняв посаду стрільця в 162-му окремому батальйоні 119-ї окремої бригади територіальної оборони та став на оборону рідної Чернігівщини. Наступного дня його підрозділ отримав завдання закріпитися в районі с. Халявин. Разом із військовослужбовцями 1-ї окремої танкової бригади вони мали завадити російським окупантам зайняти позиції на підступах до Чернігова. Підрозділ, у складі якого діяв Ігор Гроза, одним із перших вступив у бій з росіянами і завдав їм чималої шкоди. Однак під навалою ворожої техніки українські воїни змушені були відступити до більш захищених позицій. Життя героя обірвалося під час бою. «Це надзвичайна людина. Він міг, навіть перебуваючи на відстані від сім'ї, оберігати й опікати нас. Ігор був найкращим в усьому: найкращий батько, найкращий чоловік, найкращий друг, найкращий побратим. Він назавжди з нами…», — розповіла дружина полеглого воїна. Поховали військового в рідному селі. Вдома на Ігоря чекали дружина Юлія, доньки Діана та Кіра. Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.