- Укр
- Англ
Пазич Ігор Іванович
22 вересня 1967 – 6 березня 2022Донецька обл. – Миколаївська обл.
Орден Богдана Хмельницького II ступеня

Біографія
Пазич Ігор Іванович народився 22 вересня 1967 р. у м. Донецьк. Із дитинства мріяв стати військовим. У 1988 р. закінчив Ленінградське військове технічне училище. Здобув освіту у Харківському авіаційному інституті. У вільний час любив грати в теніс. У 2014 р., коли почалася війна, родина переїхала з м. Донецьк до м. Біла Церква. З 2015 р. служив у 18-й окремій бригаді армійської авіації імені Івана Сікорського. Загинув 6 березня 2022 р. поблизу м. Миколаїв, зупиняючи ворожу колону, що сунула з м. Баштанка на м. Кривий Ріг. Похований 23 березня 2022 р. на алеї Героїв Сухоярського кладовища у м. Біла Церква на Київщині. В Ігоря залишилися мама, дружина та донька.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 54-річний військовий льотчик Ігор Пазич загинув 6 березня 2022 року в районі населених пунктів Михайлівка й Архангельське на Миколаївщині. Під час виконання бойового завдання гелікоптер Мі-8 українських захисників російські окупанти збили ракетами ПЗРК. Ігор народився в українському Донецьку. Обрав для себе шлях військовослужбовця. У 1988 році закінчив Ленінградське військово-технічне училище. Після випуску присвятив життя військовій авіації. Згодом також здобув вищу освіту у Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». У вільний час любив грати в теніс. На момент повномасштабного російського вторгнення офіцер служив у 18-ій окремій бригаді армійської авіації імені Ігоря Сікорського Сухопутних військ ЗСУ. Був бортовим авіаційним техніком-інструктором. З перших днів великої війни боронив рідну країну від окупантів. За успішне виконання бойових завдань капітан Пазич був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ і ІІ ступенів. Другим – уже посмертно. «Тато був люблячим чоловіком і дідусем. Надійною опорою і підтримкою для сім'ї. До своїх професійних обов'язків ставився дуже відповідально, постійно розвивав свою професійну компетентність, навчався новому, отримував додаткову освіту. Тому на службі він був одним із кращих фахівців. Як інструктор, допомагав молодим курсантам опановувати справу борттехніка», – розповіла донька загиблого Анастасія. Поховали офіцера на Алеї Героїв Сухоярського кладовища у місті Біла Церква на Київщині. В Ігоря залишилися мама, дружина, донька, інші рідні, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'