- Укр
- Англ
Пугач Ігор Олександрович (Вовк)
13 грудня 1979 – 29 червня 2022Полтавська обл. – Харківська обл.
Орден «Золота Зірка»

Біографія
Народився 1979 року в місті Кременчук. Потім батьки переїхали, тому закінчував Пришибську середню школу. Призваний на строкову службу, потім служив за контрактом — у кременчуцькій в/ч 3059 Національної гвардії України. Прапорщик Пугач був кінологом, потім здобув вищу освіту. За кілька місяців до повномасштабного втргнення його перевели на посаду заступника командира батальйону 3-ї бригади оперативного призначення в/ч 3017 НГУ. Перебував на захисті Харкова. 26 лютого майор Пугач з бійцями затримали ДРГ ворога: автомобіль, велика кількість зброї, чимало документів і особовий склад.29 червня 2022 року загинув в бою з російськими загарбниками під час оборони Харкова.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Пугач Ігор Олександрович народився в місті Кременчуці, що на Полтавщині. Середню школу закінчив у с. Пришиб, Кременчуцького району. Після строкової служби прийняв рішення пов'язати своє життя з Національною гвардією України і з 1999 року служив у військовій частині 3059 Національної гвардії України, що дислокується у місті Кременчук, де пройшов шлях від прапорщика до майора, та займав посаду заступника командира військової частини з громадської безпеки. Неодноразово був відзначений грамотами та подяками командування.Майор Пугач І.О. (позивний «Вовк») мав за плечима не одне бойове відрядження. Починаючи з 2014 року багато разів був у відрядженнях з зоні проведення АТО на Сході нашої країни – фактично, по 180 діб на рік. Головним своїм завданням «Вовк» вважав захист правопорядку та територіальної цілісності своєї Батьківщини, а також – збереження життя і здоров'я особового складу. Тому неписаним лозунгом Ігоря Пугача були слова: «Якщо стане вибір: жити мені чи бійцям – я готовий загинути, аби тільки уціліли мої хлопці». Про те, що майор Пугач гідно виконував свій військовий обов'язок, свідчать не тільки спогади його однополчан, а й нагороди. Наприкінці 2021 року майора Пугача було переведено до військової частини 3017 НГУ, за власним бажанням. Так що з перших годин російського вторгнення він стояв на захисті Харкова. Вже 26 лютого 2022 року, майор Пугач з бійцями затримали десантно-розвідувальну групу ворога: був захоплений автомобіль, велика кількість зброї, документів і, звичайно ж, самі незвані «гості». Важко було неймовірно: у березні морози на Харківщині були до мінус 17-20 градусів, землю не вкопати, вода замерзає. А потім почало розтавати – грязюка, мокро, одяг і взуття не просихали по декілька днів. І безперервні обстріли, і тривожні звістки… Друзі Ігоря згадують, що він, незважаючи на погодні та, головне, фронтові проблеми, завжди був спокійний, бадьорий, жартував, підтримував усіх, хто був поряд і нагадував, що ми обов'язково переможемо, інакше і бути не може – там, за спиною, наші сім'ї: батьки, дружини, діти, кохані. Він буквально рвався у бій з окупантами. Наші бійці по черзі групами ходили на завдання за лінію зіткнення, поближче до ворожих позицій. 21 червня 2022 р. почалися безперевні сутички з кадирівцями, які тривали кілька днів. 26 червня Ігор вивів свій підрозділ на перепочинок. Однополчани розповідали, що всі прийшли страшенно втомлені, у Ігоря аж очі позападали і обличчя посіріло під засмагою, розірвана у декількох місцях форма стояла коробом, вся у білих плямах солі. Подзвонив додому і, хоча завжди оберігав своїх рідних від жорстких подробиць, цього разу не втримався і сказав: «Утомився як ніколи, ледве ноги тримають. Ну ми їм дали!.. Можеш мною пишатися. І нічого не бійся, ми їх не пропустимо! Хлопці зубами гризтимуть, якщо раптом патрони закінчаться!». 28 червня 2022 року підрозділ, очолюваний майором Пугачем, виконував розвідку боєм біля села Дементіївка, Дергачівського району, Харківської області. В ході запеклої сутички його бійці знищили близько взводу живої сили противника, танк, три БМП і два бронетранспортери, один з яких на особистому рахунку майора. Вже потім з'ясувалося, що, окрім кадирівців, проти нацгвардійців там діяли підрозділи морської піхоти 200-ї спеціальної бригади рф. Гвардійці під командуванням Пугача буквально розмітали противника.Вороги відкотилися, але відповіли потужним артилерійським обстрілом. Декілька ворожих снарядів влучили прямо у місце розташування групи нацгвардійців, забравши життя декількох наших захисників. Майор Пугач отримав тяжку вибухову травму, несумісну з життям, від якої помер на місці. Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)-Відзнака командувача Об'єднаних Сил «Козацький хрест» ІІІ ступеня-Медаль «За вірність народу України»-Медаль «Операція Об'єднаних Сил. Разом до перемоги»- Знак «За оборону Маріуполя»-Нагрудний знак «За доблесну службу»-Почесна відзнака «Богдана Хмельницького ІІІ ступеня»-Відзнака «10 років в/ч 3059 ВВ МВС України»-Нагрудний знак «За зразкову службу І та ІІ ступенів»-Медаль Національної гвардії України «20 років сумлінної служби»-Відомча відзнака МВС України – медаль «10 років ВВ МВС України»-Відзнака Президента України «За участь в антитерористічній операції»-Нагрудний знак «Ветеран війни – учасник бойових дій»-Книга пам'яті органів системи МВС