Буренко Ігор Станіславович (Бурий)
24 травня 1990 – 30 червня 2024Чернігівська обл. – Харківська обл.
Biography
Not yet addedMilitary service
Старший солдатNot yet addedBurial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Старший солдат Ігор Буренко (позивний Бурий) загинув на полі бою 30 червня 2024 р. поблизу м. Вовчанськ Харківської області. Захиснику назавжди залишилося 34 роки. Ігор народився у с. Рожнівка Чернігівської області. Із 1996 по 2006 рр. навчався в тамтешній середній школі. Зі шкільних років своє життя пов'язував із футболом. Його батько завжди мріяв, щоб син був футболістом. Хлопець брав участь у змаганнях. Школярем у складі команди «Темп» грав на чемпіонаті Ічнянського району з футболу, був чемпіоном Ічнянщини. Також грав у складі Рожнівської футбольної команди «Рожнівка-Агро». Після закінчення 10-го класу вступив до Броварського вищого училища фізичної культури, а потім навчався в Національному університеті державної фіскальної служби України, де здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси і кредит». Будучи студентом, завоював срібло на Чемпіонаті України з футболу та отримав звання кандидата в майстри спорту. Згодом, у 2011 р., допоміг стати чемпіоном району команді «МКК-Сінком», а у 2013 р. — чемпіоном і володарем кубка команді «Динамо-Ічня». Строкову службу проходив у в/ч А1479, а потім був зарахований на посаду пожежного. Згодом опанував спеціальність військового пожежника. Із 15 травня 2024 р. служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Обіймав посаду стрільця — помічника гранатометника. Продовжив грати у футбол та здобувати нагороди. «Ігор настільки сильно любив футбол, що навіть із собою на війну взяв свою футбольну форму», — розповіли про воїна в Ічнянській громаді. «Ігор мріяв про здорову дружню родину, про власне житло, він завжди говорив: я хочу, щоб у сина було своє гніздечко. Коли в Ігоря був вільний час, він проводив його з сім'єю. Віддавав всього себе синочку, адже для нього син був Усесвітом! Мріяв, щоб синок став великим футболістом. Ще він дуже любив готувати для сім'ї, завжди йому подобалось щось незвичайне. Приготування їжі — це була його стихія. Кожні вихідні він дивував нас своїми шедеврами. Він був і є у нашій пам'яті гарним чоловіком і прекрасним татом своїх дітей», — написала дружина Олена Буренко. Удома на захисника чекали батьки, сестра, дружина, син Станіслав і донька Любава.Платформа пам'яті 'Меморіал'