Лєщин Ігор Володимирович (Горець)

Капітан Ігор Лєщин (позивний Горець) загинув 14 липня 2022 р. під час виконання бойового завдання біля м. Сіверськ Бахмутського району Донецької області. Захисник дістав смертельні поранення під час ворожого танкового обстрілу. Йому назавжди 49 років. Ігор народився в м. Дружківка Донецької області. Жив у м. Полтава. У 1994 р. закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище. Надалі проходив військову службу кадровим офіцером повітрянодесантних військ на посаді командира зенітно-ракетної батареї. Впродовж 2006–2012 рр. очолював ВШР «Сокіл» УБОЗ МВС України у Полтавській області. У 2014–2022 рр. із великим внутрішнім задоволенням передавав свій досвід та знання іншим. На початку повномасштабної війни чоловік поповнив лави Збройних сил України. Служив у 5-й батальйонній тактичній групі 81-ї окремої аеромобільної бригади. Обіймав посаду командира зенітно-ракетного взводу. Брав участь у боях на Запорізькому та Донецькому напрямках. Наказом головнокомандувача ЗСУ офіцер відзначений почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня. «У день знайомства з Ігорем я одразу відчула, що це та надійна людина, з якою я створю сім'ю. І впродовж 30 років він був і тепер залишається в моїй пам'яті непередбачуваним та наполегливим учителем, який і надалі, навіть уві сні, допомагає мені просто жити за нас двох заради майбутнього покоління», — розповіла його дружина Олена. «Він був моїм всесвітом. Тато вчив жити не стереотипним вихованням, а своєю мудрістю, він був насамперед найкращим товаришем, наставником та колосальною підтримкою, яка постійно мотивувала йти вперед. Поруч із ним завжди було безпечно. Найголовніша його риса — це щирість, яка була в усьому: спілкуванні, допомозі, вчинках. Усе своє життя він допомагав людям, вчив їх, рятував їх. Він цим жив, і ця жага до героїчних вчинків була у нього в крові», — поділилася донька Ірина. «Дбайливий та уважний батько. Завжди супроводжував на всіх етапах мого життя. Був кращим другом, з яким можна випити кави, поспілкуватися на будь-які теми, послухати поради. Його життєвий досвід був настільки насиченим, що допомагав йому швидко дати настанову чи знайти вихід із будь-якої ситуації. Він був цілеспрямованою та досвідченою людиною, найкращим батьком, справжнім другом», — зазначив син Дмитро. Поховали героя на Затуринському кладовищі поблизу Полтави. В Ігоря залишилися брат, дружина, син, донька, інші рідні, друзі та побратими.