- Укр
- Англ
Смущенко Ігор Васильович (Борода)
13 вересня 1979 – 19 червня 2023Чернігівська обл. – Полтавська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Ігор Смущенко (позивний Борода) загинув 19 червня 2023 р. поблизу с. Сторожове Донецької області. Під час ворожого мінометного обстрілу воїн дістав смертельну вибухову травму. Йому було 43 роки. Ігор народився у м. Мена Чернігівської області. Закінчив Дягівську середню школу, також одночасно навчався у Степанівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, де здобув фах тракториста. З дитинства захоплювався автомобілями, цікавився прийомом лому кольорових металів, розборкою побутової та автомобільної техніки. Мав неабиякий рибацький хист. Працював разом із дружиною у власному барі. З родиною проживав у с. Волосківці Чернігівської області. У 2015–2016 рр. захищав країну в зоні АТО у Донецькій та Луганській областях. У перший день повномасштабного вторгнення Ігор добровольцем пішов захищати Україну. Долучився до 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти. Захищав Україну на Чернігівському та Донецькому напрямках. За свою службу воїн отримав низку нагород, серед яких: нагрудний знак «Учасник АТО» та орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Ігор був люблячим чоловіком та татом. Ми з ним прожили майже 20 років, і я впевнено можу сказати, що цей час, проведений разом, — найкращий. Для нас із чоловіком кожен день, кожна мить, кожна розмова були особливими, кожна секунда поряд була найщасливішим часом. Одне для одного ми були сенсом життя, але так шкода, що так мало прожили разом. Мій Ігор був сміливим, відповідальним, товариським, працьовитим... Як казали і кажуть всі про Ігоря, це була людина з великої літери. У нас було багато планів і мрія. Як же шкода, що її здійснення тепер неможливе. Хоч минув уже майже рік, я все одно його чекаю і буду чекати, поки живу. Мій любий, мій чоловік, я тебе кохаю і кохатиму все своє життя. Ти назавжди в моєму серці...» — розповіла дружина Віта. Поховали захисника на кладовищі у с. Волосківці. В Ігоря залишились дружина та дві доньки.Платформа пам'яті 'Меморіал'