Левчук Ігор Юрійович (Ейс)

Старшина І статті Ігор Левчук (позивний Ейс) загинув 15 квітня 2022 р. у Маріуполі на Донеччині. Під час оборони міста дістав поранення, несумісні з життям. Воїну назавжди 33 роки. Ігор народився у с-щі Тельманове (нині с-ще Бойківське) на Донеччині. Закінчив факультет кримінальної поліції Донецького юридичного інституту МВС України. Працював у Тельманівському райвідділі поліції оперуповноваженим кримінального відділу. Через окупацію рідного селища в 2014 р. із сім'єю переїхав до Маріуполя. Працював у поліції. У 2021 р. вступив до лав прикордонників 23-го загону морської охорони. З початком повномасштабного вторгнення увійшов до групи прикриття «Лелека» окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». «Син у прикордонній службі відмовився від керівної посади. Хотів почати все з нуля. Коли почалася велика війна, «азовці» організували оборону Маріуполя. Ігор був першим із 25 добровольців морської охорони, які зголосилися разом із ними захищати місто. 28 лютого подзвонив уночі: «Мам, як ви там? У нас усе добре. Я живий, все нормально. Важко, але працюємо. Зібралися і згуртувалися, будемо тут стояти. Якщо не буду захищати я, другий, третій, хто стане на захист? Все, мамуль, пока». 1 березня зв'язок зник. Подзвонив наприкінці березня. Сказав: «У мене все добре. Люблю своїх доньок сильно-сильно. Мамо, можеш мною пишатися. Я б'юся, як лев. Все буде добре, все буде Україна». То були останні його слова. Ми дізналися, що в ніч на 15 квітня син загинув. Ігор був у групі прикриття під час передислокації окремих частин сил оборони Маріуполя до комбінату «Азовсталь». Їхали в абсолютній темряві. Почався шквальний мінометний та артилерійський обстріл колони. БТР, всередині якого перебував мій син із чотирма побратимами, а зверху на броні — інші захисники, потрапив під нищівний вогонь. Вижила тільки частина тих, хто був зверху. Син завжди вірив у перемогу України, у повернення всіх окупованих територій, у щасливе майбутнє своїх трьох донечок», — розповіла мати воїна Тетяна Сосєдська. Кремація відбулася 8 липня 2022 р. у Києві. «Урна з прахом сина зі мною. Ми чекаємо на розбудову Меморіалу Слави в Києві, де має бути відведене місце для героїв-захисників Маріуполя. Щоб вся країна знала і вічно пам'ятала наших героїв. Фото мого сина разом зі світлинами інших загиблих захисників розміщене в Черкасах: на площі Слави та на стіні Меморіалу пам'яті», — додала мати офіцера. В Ігоря залишилися мати, сестра і три донечки. Воїна посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

З лютого 2021 року старшина 1 статті Ігор Левчук проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Здійснював охорону і оборону державного кордону України в межах відповідальності 23 загону морської охорони. З 24 лютого 2022 року старшина 1 статті Ігор Левчук мужньо та самовіддано забезпечував відбиття збройної агресії росії проти України в м. Маріуполь. Він брав участь у боях за місто. З перших днів на перших позиціях приміської лінії, а потім у вуличних боях. Неабияк відважно та самовіддано він діяв під час бою в центральній частині міста. У результаті вогневого протистояння окупантам було нанесено значних втрат, знищено велику кількість живої сили, артилерійські системи, РСЗВ, легкі швидкісні катери. Перебуваючи на вогневій позиції, старшина 1 статті Ігор Левчук отримав поранення, від яких і загинув. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшину 1 статті Левчука Ігоря Юрійовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).