Полонський Ігор Юрійович (Князь)

Головний сержант Ігор Полонський (позивний Князь) прийняв свій останній бій 5 грудня 2023 р. біля с. Степове на Донеччині. Під час виконання бойового завдання дістав смертельні осколкові поранення. Військовому було 42 роки. Ігор — уродженець Києва. До 4-го класу навчався у школі № 196. Після смерті мами сім'я переїхала до Солом'янського району, там закінчив школу № 144. У 1996 р. вступив до Київського індустріального технікуму. У 2000-х рр. служив у в/ч А2860. Після служби працював менеджером, де й отримав свій майбутній позивний Князь. Також працював інкасатором у банку. Останнім місцем його роботи була експедиторська компанія. На дозвіллі займався спортом, грав у футбол за команду «УФІМБ». У вільний час любив із сім'єю виходити на природу, смажити шашлики для всіх рідних. Також любив ходити в ліс, збирати гриби. Дуже мріяв про маленький будиночок біля лісу. За словами близьких, Ігор був цілеспрямованим і наполегливим. Мав широкий світогляд, гарну пам'ять. Вирізнявся розсудливими думками. Завжди був упевненим у своїх діях та в оцінці подій. Був вимогливим як до себе, так і до друзів, рідних, колег, побратимів. У колективі завжди займав позицію лідера, мав значний авторитет. У 2014 р. звертався до штабу «Азову» з проханням приєднатися до захисників-добровольців, але йому відмовили. З початком повномасштабного вторгнення чоловік спробував знову. Двічі ходив до військкомату Святошинського району, і лише на третій раз, 5 березня 2022 р., його прийняли до лав ЗСУ. Через тиждень старшина Ігор Полонський взявся за виконання службових обов'язків начальника контрольно-технічного пункту взводу ПЗРК 3-го класу на Півночі України. Служив у 26-му стрілецькому батальйоні. У травні 2022 р. став головним сержантом, через місяць — командиром відділення, у жовтні — стрільцем-зенітником (ПЗРК). Після приєднання його взводу до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» був переведений на Авдіївський напрямок. У грудні 2022 р. взвод перевели на Донеччину. Ігор виходив на розвідки та разом зі своїм взводом прикривав позиції на Вугледарському та Авдіївському напрямках. За відважну роботу Ігор був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», також отримав грамоти та медаль ветерана війни. «Для нас, рідних, він завжди був, є і буде Героєм! Але ми хочемо, щоб він був Героєм не лише для нас, але й для всієї України. Він заслужив це ціною власного життя! І він завжди в наших серцях!» — написала дружина загиблого. Поховали захисника на Берковецькому цвинтарі у столиці. В Ігоря залишились дружина Світлана, сини Ярослав і Владислав.