- Укр
- Англ
Гордієвич Ірина Василівна
19 червня 1974 – 24 лютого 2022Івано-Франківська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 47-річна старша лейтенантка Ірина Гордієвич загинула 24 лютого 2022 року у м. Щастя Луганської області. Поранену військовослужбовицю стратили російські окупанти. Ірина народилася у м. Косів Івано-Франківської області. Після закінчення школи вступила до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Там здобула фах метеоролога-геолога. Ірина була поліглотом, знала англійську, грецьку і польську мови. Певний час жінка жила у Греції, там вийшла заміж та народила сина. Згодом чоловік поїхав до Англії, а Ірина з сином повернулися до України, у Чернівці. Вона також любила фотографувати, захоплювалася метафізикою, відвідувала курси духовного розвитку. Захоплювалася спортом, бігала, тягала залізо в залі. Вона мала стільки енергії, неймовірну сталеву волю та величезне бажання жити. Ірина була активною учасницею Революції Гідності, після якої вирішила піти на службу до поліції. Склала іспити, пройшла конкурс і стала рядовим батальйону особливого призначення «Луганськ-1». За кілька років отримала звання старшого сержанта. Під час служби вступила до університету на юридичний факультет. Коли почалася повномасштабна війна, Ірина виконувала бойові завдання на Луганщині. У перший же день вторгнення російських окупантів жінка отримала важкі поранення під час артилерійського обстрілу і не змогла залишити місто, вважалася безвісти зниклою. На ресурсах окупантів згодом з'явилася інформація, що вони її розстріляли. Тіло жінки довго перебувало у моргу м. Щастя. Майже через півроку рідні змогли поховати її у Чернівецькій області. «Іра була найпозитивнішою людиною на планеті. Ніколи не говорила «ні» тим, хто просив її про допомогу. Ми дружили з п'яти років, вона мені як сестра. Вона нічого не боялася, дуже безстрашна й романтична одночасно», – розповіла журналістам подруга Ірини Наталія Фокшей. У Ірини залишилися мама, сестра та 17-річний син, який також хоче стати військовим.Платформа пам'яті 'Меморіал'