- Укр
- Англ
Штокало Іван Ігорович (Скар)
3 липня 1993 – 20 квітня 2022Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» II ступеня

Біографія
Штокало Іван Ігорович народився 3 липня 1993 р. у с. Поморяни Золочівського району на Львівщині. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Під час навчання у вузі в грудні 2014 р. долучився до полку «Азов». Обійняв посаду військового медика, проходив військову службу в зоні АТО на Донбасі. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з «азовцями» перебував на передовій. Загинув 20 квітня 2022 р. у медичній машині під час перевезення поранених бійців на «Азовсталь» у м. Маріуполь. В Івана поцілив російський снайпер, коли він намагався врятувати життя пораненого бійця. Чин прощання відбувся 16 травня 2022 р. у церкві Пресвятої Трійці в рідному селищі, однак тіло загиблого перебуває в м. Маріуполь.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 28-річний бойовий медик Іван Штокало, позивний Скар, загинув 20 квітня 2022 року на заводі «Азовсталь» у Маріуполі. У бійця влучила куля снайпера, коли він намагався врятувати пораненого побратима. Іван народився у селищі Поморяни на Львівщині. Навчався у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Любив подорожувати, ходити в гори та рибалити. 2014 року Іван приєднався до лав окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». Став бойовим медиком, приходив на допомогу побратимам, неодноразово рятуючи їм життя на війні. Брав участь в АТО, зокрема, у Широкинській операції 2015 року. Неодноразово був нагороджений командуванням за високу професійність під час виконання службових обов'язків. Коли почалася повномасштабна війна, Скар вирушив у складі «Азову» захищати Маріуполь. У березні був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Азовці стали його другою сім'єю. За кілька днів до своєї загибелі Іванові судилося пережити біль втрати найближчого бойового товариша – водія швидкої медичної допомоги», – зазначили у Поморянській громаді. «Був простий і добрий, дуже любив робити добро. Завжди приходив побратимам на допомогу, ризикуючи своїм житям, рятував їх. Його життя – це зразок мужності, патріотизму, самопожертви», – зазначила мама бійця Віра. Старший солдат Штокало посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня. Військовослужбовця досі не поховали. Вдома на нього чекала мама. Своєї родини він створити не встиг.Платформа пам'яті 'Меморіал'