- Укр
- Англ
Левчук Іван Миколайович (Teacher)
21 травня 1998 – 24 червня 2023Вінницька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Іван Левчук (позивний Teacher) загинув 24 червня 2023 р. біля с. Роздолівка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання рятував побратимів і дістав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу. У травні воїну виповнилося 25 років. Іван народився і жив у Вінницькій області. Після школи вступив до Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, на факультет фізичного виховання та спорту. Ще на першому курсі навчання обладнав удома тренажерний зал, який охоче відвідували діти з усього села, та був там тренером. Після закінчення навчання працював учителем фізичного виховання у рідній школі. Іван був максимально відданий своїй справі. Його поважали колеги та обожнювали учні, навіть ті, в яких він не викладав. Мав дуже гарний голос, тому жоден концерт не відбувався без виконання ним пісень про батьків та Україну. Всі казали, що Іван мав талант від Бога. У перші дні повномасштабної війни проходив строкову військову службу у батальйоні почесної варти Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, який на початку вторгнення одним із перших став на захист столиці. Уклавши контракт, згодом за власним бажанням перевівся до 4-го механізованого батальйону своєї бригади і став на захист України. «У моїй голові назавжди закарбуються слова мого брата: «Хто ж, як не я, має боронити нашу неньку…». Іван прожив лише 25 років, але ці 25 він прожив гідно! Словами не передати, якою світлою людиною був наш Ванюша. Ми завжди захоплювались і будемо захоплюватися ним, його справедливістю, чесністю, патріотизмом, мужністю та рішучістю. Коли він переводився до 4-го механізованого батальйону, точно знав, на що йде, але навіть це його не зупиняло, бо існували ті самі слова: «Хто ж, як не я...». Іван був добрим і товариським хлопцем, підтримував, допомагав, давав пораду. Він для багатьох став старшим братом і наставником», — розповіла кузина полеглого воїна Валентина Безпалько. Поховали мужнього захисника у рідному селі. В Івана залишилися батьки Микола та Наталя, молодша сестра Наталя, кохана дівчина Анастасія, багато рідних, друзів і відданих побратимів.Платформа пам'яті 'Меморіал'