Волочій Іван Миколайович

Капітан Іван Волочій загинув 7 березня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Грушуваха на Харківщині. Офіцеру було 26 років. Іван народився в селі Бересток Тернопільської області. Зі школи мріяв про службу у лавах прикордонних військ. 2016 року став випускником Національної академії Державної прикордонної служби України. Згодом молодий лейтенант пішов на службу. А вже 2018-го виконував бойові завдання на території ООС. Цього ж року закінчив Європейський університет та здобув ступінь магістра. Повномасштабну війну підрозділ Івана зустрів на Донеччині – біля Мар'їнки. Прикордонники підсилювали підрозділи ЗСУ в боротьбі проти російських окупантів. Врешті їх перемістили на Харківщину. Іван командував групою. Був грамотним та відповідальним офіцером. І в одному із запеклих боїв, на жаль, загинув. «Колона рашистів, яка сунула вглиб України, під час спроби переправитися через канал Дніпро-Донбас отримала жорсткий опір. Рух російських окупантів стримувала мобільна група прикордонників на чолі з капітаном Іваном Волочієм спільно з підрозділами ЗСУ. Захисники України завдали масованого удару по загарбниках. Злагоджені та професійні дії українських воїнів під час маневреної оборони дали гідний результат. Ординські війська зазнали значних втрат в живій силі та техніці, а подальше просування противника стало неможливим. На жаль, під час запеклого бою командир мобільної групи прикордонників капітан Іван Волочій отримав смертельне поранення внаслідок розриву танкового осколково-фугасного снаряду окупантів… Спочивай з миром, побратиме!» – так описали події того дня у ДПСУ. «Він дуже любив активний відпочинок, постійно мандрував по Україні. Наприклад, ми за 10 днів встигли побувати в Одесі, Чорноморську, Олександрії, Івано-Франківську, Буковелі, а потім заїхали ще до батьків. Активно займався спортом: підтягування, біг, штанга, бруси. Дотримувався правильного харчування, не палив, любив грати у футбол і волейбол. Окрім мужності, сміливості та стійкості, Іван також був добрим і чуйним. Не міг пройти повз тварин, яких дуже любив, навіть на відстані просив показати йому домашніх улюбленців. Завжди мав план на завтрашній день, знав чітко, як він хоче жити, де бути і задля чого. Просив всіх навкруги проживати життя на повну, радіти йому, не розумів, як можна просто сидіти, не зробивши за день бодай однієї корисної справи. Любив музику. З ним можна було поговорити про все на світі. Він умів знайти влучне слово під кожну подію, був мудрим і дуже чесним. Любив танцювати. Був людиною, яка відкривалась із кожним днем з різних сторін», – розповів рідний брат загиблого Андрій. Посмертно Івану присвоєно звання майор та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали воїна у рідному селі. В офіцера залишилися батьки, брат, похресниця та друзі.

Волочій Іван Миколайович народився 20 червня 1995 р. у с. Бересток Заліщицького району Тернопільської області. Зі старших класів хлопець мріяв про навчання в Національній академії Державної прикордонної служби України, адже його старший брат уже був курсантом-прикордонником. Мрія юнака здійснилася, і в 2016 р. він вдягнув зелений кашкет і погони лейтенанта. Спочатку проходив службу в Північному регіональному управлінні. Із 2018 р. у складі одного з підрозділів брав участь в ООС. Під час служби в 11-му прикордонному загоні Державної прикордонної служби України обіймав посаду заступника начальника відділу прикордонної служби. Повномасштабне вторгнення ворога Іван зустрів на лінії розмежування біля м. Мар'їнка на Донеччині. Згодом група військовослужбовців під командуванням Івана відправилась на посилення підрозділів Збройних сил України на іншому напрямку. У березні 2022 р., незважаючи на опір наших захисників та великі втрати противника, російські окупаційні війська просувалися в напрямку м. Ізюм Харківської області. 7 березня 2022 р. оборонці зупинили просування ворога під час його спроби переправитися через канал «Дніпро — Донбас» поблизу с. Грушуваха, що на Харківщині. Затримавши російські війська, мобільна група за командою майора Івана Волочія разом із побратимами з 81-ї окремої аеромобільної бригади здійснила відхід до другої лінії оборони, а Іван разом із двома військовослужбовцями, які прикривали його вогнем зі стрілецької зброї, залишився на першій лінії оборони та за допомогою свого мобільного телефону здійснював коригування артилерійського вогню по силах противника, не даючи йому змоги просунутись далі. Після чергової контратаки ворог вистежив командира на полі бою та почав із танка безперервно гатити у місцеперебування Івана. Зрозумівши намір противника, майор Іван Волочій вирішив змінити позиції, але це не вберегло його. На жаль, унаслідок пострілу з танка він дістав поранення, несумісне з життям. Поховали Івана Волочія 9 березня 2022 р. у рідному селі. За мужність та героїзм, виявлені у боротьбі з ворогом за територіальну цілісність та суверенітет держави, відвагу і самовідданість майору Волочію Івану Миколайовичу присвоєно звання «Герой України» із удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).