- Укр
- Англ
Поляков Іван Сергійович (Мамай)
17 квітня 1990 – 11 серпня 2022Донецька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Донеччанин Іван Поляков (позивний Мамай) загинув 11 серпня 2022 р. під час боїв біля с. Білогорівка Донецької області. Захиснику було 32 роки. Іван народився в Донецьку. У 2011 р. закінчив Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка за спеціальністю «Правознавство». До 2014 р. працював слідчим слідчого відділення Пролетарського районного відділу Донецького міського управління ГУ МВС України. Відмовився працювати на окупантів та виїхав із міста. У 2014–2016 рр. брав участь в АТО. У 2017 р. здобув другу вищу освіту у Криворізькому національному університеті за спеціальністю «Економіка підприємства». Потім рік працював слідчим у ГУНП Маріуполя, мав звання старшого лейтенанта поліції. У 2018 р. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та працював адвокатом у власному адвокатському об'єднанні. З початком повномасштабної війни Іван повернувся до війська. У складі 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї бригади чоловік знову вирушив захищати рідну Донеччину. На жаль, цього разу востаннє. «Він був дуже добрим, чуйним, люблячим, але зовсім не м'яким, навпаки, дуже рішучим та цілеспрямованим. Був справжнім патріотом України — у 2014 р., працюючи в міліції м. Донецьк, не захотів співпрацювати з окупантами та виїхав, залишивши рідний дім, не взявши нічого з собою. Довелося починати все з нуля. Всі вісім років, які жив у Маріуполі, мріяв повернутися до рідного Донецька, але не судилося, навіть поховали на іншому кінці країни», — розповіла кохана захисника. «Ваня був дуже освіченою людиною. І адвокатом був дуже хорошим. Він просто любив людей, а вони любили його. Ваня був єдиною дитиною у мами та бабусі, вони дуже пишалися Іваном, але війна все змінила... Ваня був у мене вдома з друзями десь наприкінці березня, потім вони поїхали, і ми спілкувалися тільки телефоном. Який він вихований, ввічливий, красивий чоловік... Про Ваню можна розповідати багато... Він на це заслуговує», — написала подруга захисника Неля Глушко. Поховали захисника на Алеї Слави Центрального кладовища у м. Чернівці. В Івана залишилися бабуся, мама і дружина.Платформа пам'яті 'Меморіал'