- Укр
- Англ
Собко Іван Сергійович (Сова)
2 квітня 1998 – 10 квітня 2023Одеська обл. – Донецька обл.
Відзнака «За участь в антитерористичній операції»

Біографія
Собко Іван народився 2 квітня 1998 року у селі Любопіль, що на Одещині. Ріс завжди активним, веселим, розумним хлопчиком. Любив тварин, частенько приносив додому безпритульних котів і собак, залишав їх вдома і піклувався про них. Був справжнім помічником для родини, надійною опорою батькам, завжди приходив на допомогу рідним і друзям. Навчався у місцевій школі.
Військова служба
Старший солдатУ 18 років підписав контракт і до єднався до лав Збройних Сил України у складі 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу. Брав участь в АТО, був вірним і надійним побратимом. За гарну службу отримав відзнаку Президента «За участь в антитерористичній операції». Повернувся на службу з початком повномасштабного вторгнення.
Відзнака «За участь в антитерористичній операції»
Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Іван Собко (позивний Сова) загинув 10 квітня 2023 р. у районі с. Новогригорівка на Донеччині. Боєць перебував у машині під час виконання бойового завдання. Загинув унаслідок прямого влучання ворожого снаряда в автомобіль. 2 квітня йому виповнилося 25 років. Іван родом із с. Любопіль Одеської області. Жив в Одесі. Здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів в Южненському професійно-технічному училищі № 2. Працював у мережах магазинів «Обжора» та «Сільпо», обіймав посаду старшого охоронника. Цікавився автомобілями. Із 2016 р. брав участь в АТО у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. З початком повномасштабної війни чоловік був мобілізований до своєї рідної бригади та знову вирушив на фронт. Брав участь у боях на Миколаївщині й Херсонщині. Дістав поранення, після лікування відразу повернувся до побратимів. Тоді був нагороджений нагрудним знаком «Честь і Слава». Згодом у складі свого підрозділу опинився на Донеччині, де і прийняв свій останній бій. «Наш Іван був кращим із кращих: люблячий, щирий, добрий, завжди веселий та усміхнений, як промінчик сонця. Був готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу. Мої діти його обожнювали, називали Ванею большим і мріяли, як він повернеться з війни і покатає на танку. Наш Іван був відданим своїй справі, неодноразово рятував побратимів на полі бою, ризикуючи власним життям. Ми дуже пишаємося ним, любимо і пам'ятаємо. Нам дуже його не вистачає …» — розповіла дружина рідного брата загиблого Любов Собко. Поховали воїна у рідному селі. В Івана залишилися батьки, брат, дружина, донька, люблячі рідні, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'