- Укр
- Англ
Підгурський Іван Тадейович (Sirko)
25 квітня 1980 – 15 липня 2023Тернопільська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 43-річний солдат Іван Підгурський (позивний Сірко) загинув 15 липня 2023 р. біля с. Богданівка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання дістав смертельні осколкові поранення. Іван народився у с. Цигани Тернопільської області. Після школи здобув фах столяра у Борщівському професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу. Згодом навчався в Івано-Франківську та Львові, здобув ступінь магістра фізичного виховання і спорту. Спорт був важливою частиною його життя, тож цьому він і присвятив себе професійно. Згодом заснував у Чернівцях школу бойового гопака імені Дмитра-Байди Вишневецького, впродовж 19 років був тренером. 24 лютого 2022 р. чоловік став на захист України. Служив у 107-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був кулеметником у 92-му батальйоні. Боронив Харківщину й Донеччину. «Іван був дуже відважним, він пішов у перший день війни добровольцем! За кілька тижнів до смерті говорив: якщо захотіти, то тут (тобто на передовій) можна вижити, проте, на жаль... Понад усе любив мене та дітей. Фанатично був закоханий у свою справу, виростив не одне покоління козаків, відгуки про нього та вдячність від батьків дітей надходять й досі. Школа бойового гопака й надалі функціонує, ми продовжили її роботу в пам'ять про чоловіка. Іван був особливий, ніколи не пив, не палив, усе життя в спорті та вихованні патріотичної молоді. Сам був великим патріотом, ненавидів ворога. Говорив, що їх треба вигнати з нашої землі не заради нас, а заради майбутнього наших дітей. З фронту він дзвонив за першої нагоди, говорив, що з усього цього жахіття йому треба чути нас, що ми його надихаємо… Дітям дуже не вистачає тата, мені — його плеча, опори та любові. Я не можу змиритися з тим, що втратила назавжди свого чоловіка-Героя!» — розповіла дружина воїна Каріна. Поховали Івана в Чернівцях. У захисника залишилися дружина, троє дітей, рідні, друзі та побратими. Боєць посмертно був нагороджений медалями «За визволення Харківської області» та «На славу Чернівців», почесною відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною».Платформа пам'яті 'Меморіал'