Голубка Іван Васильович (Батько)

26-річний молодший сержант Іван Голубка (позивний Батько) загинув 5 червня 2023 р. у бою з російськими окупантами біля с. Яковлівка на Донеччині. Захисник дістав смертельне осколкове поранення. Іван народився у с. Дебеславці Івано-Франківської області. Під час навчання у школі захоплювався спортом та брав активну участь у шкільних змаганнях. Займався художньою самодіяльністю. Згодом здобув фах автомеханіка у Коломийському індустріальному педагогічному коледжі. Потім вступив до Тернопільського національного університету імені В. Гнатюка. Пройшов строкову військову службу. У цивільному житті працював у сфері будівництва — займався ремонтом квартир і будинків. Захоплювався конями та лижним спортом. У травні 2022 р. чоловік приєднався до лав захисників та вирушив на фронт, щоб стримати повномасштабне вторгнення окупантів. Іван служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора. «Мій коханий був найпрекраснішою людиною у світі, добрим, чуйним, мужнім, веселим, люблячим, розумним. Ми пройшли багато всього і ще багато чого мали пройти, але, на жаль, ця клята війна… Він — мій ясний промінчик, ясне сонечко, яке мене зігріває, моя велика безмежна любов. Він — наш янгол-охоронець. Я дякую тобі, мій найдорожчий, за все, що ми з тобою пройшли, за кожну проведену разом хвилину, за всі моменти, а вони у нас були найпрекрасніші. За кожну твою, мою улюблену посмішку, за всі твої гарні слова, за твою доброту. Навіть коли ти злився, ти був найгарнішим у світі, обожнювала твої жарти. Ти любив до останнього подиху. Тримав мене міцно за руку. Любив, коли розділяли тисячі кілометрів. Любив до останнього «люблю». Цей біль, біль, який роздирає душу. Душу, в якій вже нічого не лишилося. Тільки найтепліші, найулюбленіші спогади про тебе. Кохаю тебе, все життя і до останку», — написала наречена загиблого Владислава Гарбуз. «Для мене він був добрим знайомим, який також дружив із моїми дітьми. Він був дуже щирою, доброю людиною, душею компанії. Рано залишився без мами — вона померла від онкології. Допомагав батькові у вихованні сестри-інваліда», — розповіла Орислава Янишенко. Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря в рідному селі. В Івана залишилися батько Василь, брат Василь, сестри: Мар'яна, Любов та Оксана, наречена Владислава, племінниці Еріка та Ангеліна. 1 жовтня 2023 р. на фасаді Дебеславцівської гімназії встановили меморіальну дошку на його честь.