Іщенко Іван Васильович

Іщенко Іван Васильович народився 19 жовтня 1991 р. у с. Трудове Пологівського району Запорізької області. Він був надзвичайно чуйним та людяним, завжди допомагав тим, хто цього потребував, сприймав чужі негаразди, як свої. Товариші по службі й рідні досі не можуть оговтатися від болючої втрати. «Я Івана знав уже дуже давно, понад 13 років. Він був мені братом. Якщо у вашому житті була людина, на яку ви змогли б покластися у будь-який час, прийти з проблемою або розділити радість чи горе, тоді ви зрозумієте, яка втрата мене спіткала», — говорить побратим Івана Олег Тесленко. Після школи Іван закінчив Донецький університет економіки та права, працював у банку, в податковій інспекції. Маючи загострене почуття справедливості та бажання допомагати людям, Іван став правоохоронцем. У 2017 р. він розпочав службу на посаді дільничного офіцера поліції одного з відділень Пологівського РВП ГУНП у Запорізькій області, а вже через 4 роки за сумлінне виконання службових обов'язків отримав підвищення та обійняв посаду начальника сектора поліцейської діяльності № 1 (смт Розівка) відділення поліції № 2 Пологівського РВП. У вільний від роботи час Іван любив грати у футбол і подорожувати. Спорт став невід’ємною частиною його життя, а жага досягати нових вершин допомогла чоловікові підкорити Говерлу. Більшість свого вільного часу поліцейський присвячував родині — дружині й маленькій донечці. Знайомі згадують його як зразкового сім’янина та люблячого тата. 31-річний правоохоронець 6 років свого життя присвятив службі в підрозділах превентивної діяльності. У найскладніші для країни часи, з початку повномасштабного вторгнення російських військ, він вийшов із тимчасово окупованої території та продовжив нести службу на лінії зіткнення. «Івана я знав із 2015 р., ми з ним познайомилися на футболі. Тоді він був ще цивільним. Коли почалася війна, зустрів її як гідний офіцер — на службі. Під час окупації деякий час був у полоні. Та, попри всі випробування, залишився вірним Батьківщині й українському народові», — розповідає колега Сергій Блід. Охорона публічної безпеки в зоні, наближеній до бойових дій, підтримка місцевого населення, надання медичної допомоги людям, які постраждали внаслідок російських обстрілів, несення служби на блокпостах — все це стало новою буденністю під час війни. «Він був ініціатором нашої евакуації з тимчасово окупованої території. З перших днів, коли приїхали до Запоріжжя, прийняли рішення нести службу на прифронтових територіях, пліч-о-пліч, як брати, бо там наші люди, їм потрібна підтримка», — згадують колеги. 12 серпня 2023 р. поліцейські, як завжди, прибули на місце несення служби, до м. Оріхів. Разом з іншими на блокпост заступив Іван Іщенко. Через деякий час пролунав вибух. Ворожа КАБ здетонувала в повітрі, поліцейські опинилися майже в епіцентрі вибуху. «День, коли сталася трагедія, я запам’ятаю назавжди. Ваню, на жаль, знайшли без ознак життя. Людських зусиль було замало, аби його врятувати… Вкрай важко й боляче згадувати ту подію», — згадує Сергій Блід. Поліцейський загинув на одному з рубежів безпеки, залишивши по собі світлу пам’ять та невгасимий біль у рідних, близьких і побратимів. За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне служіння українському народові Іщенко Іван Васильович нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).