- Укр
- Англ
Скоблій Іван Васильович (Прапор)
17 травня 1975 – 4 червня 2023Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Військовослужбовець Іван Скоблій (позивний Прапор) загинув 4 червня 2023 р. біля с. Званівка на Донеччині. Вирушаючи на бойове завдання, боєць підірвався на ворожій міні. У травні захиснику виповнилося 48 років. Іван народився у м. Новий Розділ Львівської області. Навчався у місцевій школі № 4. У 1993 р. закінчив Новороздільське ПТУ № 5, здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів. Працював, створив сім'ю, виховував із дружиною Ганною сина Івана і донечку Таню. Деякий час працював за кордоном на будівництві, але часто наголошував: «Працювати на пана в чужій країні не моє, треба в рідній державі бути корисним». Останнім місцем роботи був супермаркет «Сільпо», де чоловік був охоронником. Цікавився новинами, політикою і космосом. Обожнював футбол. Під час російсько-української війни Іван чекав на повістку. Але її не отримав. І в 2020 р. уклав контракт із ЗСУ. Обіймав посаду оператора-навідника БМП у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на території проведення ООС. Під час повномасштабного вторгнення продовжував разом із побратимами захищати Україну від окупантів. «Тато був дуже добрий, завжди давав поради, як поводитися у тій чи іншій ситуації, і вмів усе — і їсти приготувати, і все відремонтувати. А ще дуже любив жартувати. Він сильно любив свою сім'ю, говорив, що готовий за неї померти. Захищав до останнього подиху свою країну. Був дуже хоробрим і безстрашним, але водночас дуже добрим і хорошим», — розповіла Тетяна Скоблій. «Один із найкращих сержантів, відповідальний воїн, хороша людина. Завдяки таким, як він, ми зможемо перемогти цю орду», — так описав Івана його побратим. Поховали воїна на Малехівському кладовищі у рідному місті. В Івана залишилися батько Василь, дружина Ганна, діти Іван та Тетяна, сестри Леся та Світлана із сім'ями.Платформа пам'яті 'Меморіал'