- Укр
- Англ
Люшенко Леонід Леонідович (Дядя Льоня)
25 червня 1974 – 7 жовтня 2023Одеська обл. – Миколаївська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Штаб-сержантОрден «За мужність» III ступеня
Медаль «15 років Збройним Силам України»
Медаль «20 років сумлінної служби»
Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 49-річний штаб-сержант Леонід Люшенко (позивний Дядя Льоня) помер у шпиталі 7 жовтня 2023 р. від поранення, отриманого під час виконання бойового завдання біля с. Зелене на Миколаївщині. Тоді на позицію прилетіла ворожа балістична ракета. Леонід народився у с. Мигія Миколаївської області. З 1999 р. жив у с-щі Великодолинське Одеської області. Кар'єру військового розпочав ще у 17 років. Із 1992 р. проходив строкову службу в НГУ, де у день свого 18-річчя здавав «марш-кидок». Це запам'яталось йому на все життя. Служба тривала до 1994 р. А далі пішов до внутрішніх військ МВС України, де працював у 1995–1999 рр. У 2000 р. перевівся до 160-ї зенітної ракетної бригади, де прослужив до загибелі. Виконував бойові завдання на території проведення ООС. Вільний від служби час Леонід завжди проводив із сім'єю. Навіть мав татуювання — «Сім'я понад усе». Дуже любив дізнаватись і вчитись чогось нового. «Робота — це робота, дім — це дім», — так завжди казав. Любив робити щось своїми руками. Його відпочинок — це завжди чимось займатися, бути у русі, щось майструвати, лагодити, малювати, допомагати. У рідних збереглися пам'ятні речі, зроблені його руками. Також займався спортом та підтримував себе у хорошій фізичній формі. Любив подорожувати на власному авто. Завжди думав залишити щось після себе. Посадив дерева, одне з яких — яворина. Бажав, щоб усі дивилися на це дерево і згадували про нього. Мріяв про онуків та мирне життя. Та повномасштабна війна змінила життя родини і самого чоловіка. Леонід продовжував виконувати бойові завдання на передовій. Він обіймав посаду техніка С-300. За понад 30 років безперервної служби чоловік неодноразово отримував нагороди, подяки та грамоти. Серед них: медалі «15 років Збройним силам України», «20 років сумлінної служби», «Ветеран служби», «Операція об'єднаних сил. За звитягу та вірність», нагрудний знак «Ветеран війни». Посмертно був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «Комбатантський хрест». «Справжній патріот України. У житті був дуже відповідальним, працьовитим та дисциплінованим. Усе своє усвідомлене життя присвятив військовій службі. Надійна опора та підтримка для сім'ї, близьких, друзів. Завжди чуйна, добра та світла людина. Найкращий чоловік і батько», — розповіла старша донька загиблого Іванна. Поховали військового у с-щі Великодолинське Одеської області. У Леоніда залишились дружина Ганна, доньки Іванна та Лідія. До річниці загибелі героя вийшов фільм пам'яті Леоніда Люшенка.Платформа пам'яті 'Меморіал'