- Укр
- Англ
Баб'як Любомир Степанович (Веселий)
25 вересня 1976 – 13 серпня 2023Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Любомир Баб'як народився 6 липня 1978 року в селі Водяне, Пустомитівський район, Львівська область (нині село Зимна Вода, Львівського району, Львівської області). Служив мінометником у другому мінометному розрахунку другого мінометного десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 13 серпня 2023 року поблизу села Іванівське на Донеччині під час виконання бойового завдання. Похований 16 серпня 2023 року на цвинтарі в селі Зимна Вода. Залишилась дружина, двоє дітей, мати.17 жовтня 2023 року на сайті електронних петицій Офіційного інтернет-представництва Президента України створено петицію про присвоєння звання Героя України, з врученням ордену Золота Зірка (посмертно) солдату Баб'яку Любомиру Степановичу. З необхідних 25 000 голосів петиція зібрала 25 352 голоси. Нині перебуває на розгляді в Офісі Президента України.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Любомир Баб'як, позивний Веселий, загинув 13 серпня 2023 року в районі села Іванівське, що на Донеччині. Під час бойових дій захисник отримав смертельні поранення від вибухів та осколків. Наступного місяця, 25 вересня, воїну виповнилося б 47 років. Любомир родом із села Зимна Вода Львівської області. Закінчив Львівське середнє професійно-технічне училище №50. За професією був будівельником. До війни працював у компанії ТзОВ «Екскомбуд». У вільний час любив рибалити. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік проходив службу в лавах 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. Був мінометником. За час служби був нагороджений медалями «За військову службу Україні», «Ветеран Війни», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Чуйний та відважний, мріяв жити і виховувати дітей .Мав багато друзів, любив Україну та був патріотом з дитинства. Говорив дітям: «Все, що ми тут робимо, заради вашого світлого майбутнього», – розповіла сестра загиблого Надія Роїк. Поховали десантника в рідному селі. У Любомира залишилися мама, дружина, син, донька, інші рідні, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'