- Укр
- Англ
Гребеник Максим Анатолійович (Старічок)
13 січня 1992 – 10 листопада 2023Чернігівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Закінчив сільську школу, навчався в Київському механіко-металургійному технікумі, потім вступив до Київського будівельного університету. Закінчити його не встиг. Максим Гребеник народився 13 січня 1992 році в селі Селище Ніжинський району Чернігівської області. Загинув від ворожого винищувача в ніч на 10 листопада 2023 року поблизу нині окупованого ворогом населеного пункту Новомихайлівка Донецької області під час виконання бойового завдання, захищаючи нашу державу. Максим став на оборону України 25 лютого 2022 року в складі добровольчого формування територіальної громади на території Ніжинського району, коли той перебував в оперативному напівоточенні російських військ. До складу Збройних Сил України мобілізувався 24 серпня 2022 до 79-ої окремої десантно-штурмової Таврійської бригади (другий батальйон, друга бригада). До 10 листопада 2023 року захищав Батьківщину на Мар'їнському напрямку на "нулі". Виконував обов'язки водія-механіка 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 роти 2 батальйону 79 ОДШБр, в/ч А0224, керував бронетранспортером, возив особовий склад на позиції, евакуйовував поранених та загиблих побратимів, надавав медичну допомогу, ходив на штурми та відбивав ворожі атаки поруч з іншими військовослужбовцями, врятував не одне життя. Виконував сержантські обов'язки, перебуваючи у званні солдата.10 листопада 2023 року загинув під час виконання бойового завдання селі Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області. Поховано Максима Гребеника у рідному селі.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Максим Гребеник на псевдо Старічок поліг 10 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка на Донеччині. Воїну був 31 рік. Максим народився в селі Селище Чернігівської області. Закінчив Київський механіко-металургійний технікум та вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури. Був механіком по життю, лагодив будь-яку техніку, особливо подобалося ремонтувати автомобілі. Любив риболовлю, футбол, полювання з друзями, та найбільше радів своїм племінникам. Працював будівельником, оператором ЗАК, механіком СТО. Але мріяв бути військовим. З початком повномасштабної війни Максим захищав Україну в лавах ТРО. У серпні 2022-го став бійцем 79-ї окремої десантно-штурмової бригаді. Обіймав посаду водія-механіка протитанкового відділення взводу вогневої підтримки. Керував бронетранспортером та всім рухомим складом. За словами побратимів та командира, весь час на передовій виконував сержантські завдання, перебуваючи у званні солдата. За час служби Максима нагородили такими такими відзнаками: «За оборону України», «Честь і Слава», «Ветеран війни – учасник бойових дій», орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Ніколи не відчувала себе старшою сестрою, настільки сильною опорою для нас був наш Макс. Мав багато друзів, гострий розум, золоті руки. Ніхто так не вмів приготувати м'ясо, як мій брат… Жартував, що все життя шукав себе, та врешті знайшов своє призначення у ЗСУ. Вірний обов'язку та Україні він у лікарні після перенесеної складної операції мамою сказав: «Мені вже треба до хлопців. Я там дуже потрібен». Кожне слово з пісні про нього: «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну», – розповіла рідна сестра десантника Наталія. Поховали Героя в рідному селі. Вдома на нього Максима чекали мама Валентина Григорівна, батько Анатолій Віталійович, сестра Наталія, племінники-двійнята Марко та Емма.Платформа пам'яті 'Меморіал'