Сікаленко Максим Анатолійович

43-річний командир бригади Максим Сікаленко загинув 30 березня 2022 р. поблизу с. Канатове на Кіровоградщині. Разом із побратимом виконував бойове завдання з мінування ділянки дороги. Літак СУ-24М, на борту якого вони перебували, збили російські окупанти. Максим народився у м. Євпаторія в Криму. Закінчив Харківський інститут льотчиків ВПС, де отримав спеціалізацію «Льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів» і здобув фах офіцера військового управління тактичного рівня. Потім навчався за спеціальністю «Літаки та вертольоти» в Національному аерокосмічному університеті імені Миколи Жуковського. У 1999–2004 рр. проходив службу на Івано-Франківщині. З 2004 р. служив у складі 7-ї бригади тактичної авіації імені Петра Франка Повітряних сил ЗСУ. Пройшов шлях від старшого льотчика до командира бригади. На останню посаду офіцер був призначений у лютому 2022 р. Із початку російсько-української війни 2014 р. Максим брав участь в АТО / ООС на Донбасі. Виконував бойові вильоти. Неодноразово був відзначений державними нагородами. Із перших днів повномасштабної війни полковник Сікаленко продовжував виконувати військовий обов'язок з оборони України. За 5 днів до загибелі офіцер був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». І вже посмертно — орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. «Він був суворим і справедливим керівником. Попри це, багато людей його любили. Досі не можу його відпустити. Таке враження, що він ось-ось повернеться, відчинить двері, і діти одразу до нього побіжать. Так було завжди. Він надто був хороший, щоб загинути. Мені боляче і не зрозуміло, чому так сталося. Він завжди в моїх снах іде в зеленій формі — веселий та усміхнений… А донька у свої 13 років мріє про «машину часу», щоб полетіти туди, де її тато живий, щоб ніколи його не відпускати», — розповіла дружина офіцера журналістам. У Максима залишилися дружина Лідія, з якою вони прожили разом 19 років, донька Юлія та син Матвій.