Однороб Максим Ігорович
23 травня 1997 – 2 липня 2022Харківська обл. – Донецька обл.
Biography
Not yet addedMilitary service
Старший солдатNot yet addedBurial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- 25-річний старший солдат Максим Однороб загинув 2 липня 2022 р. поблизу с. Новомихайлівка на Донеччині. Під час ворожого артилерійського обстрілу дістав смертельні поранення. Максим народився і жив у с. Олексіївка Харківської області. Навчався в Олексіївській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, у 2013 р. закінчив 9 класів. Згодом здобув професію електрогазозварника у Краснокутському професійному аграрному ліцеї. У 2019–2021 рр. проходив строкову військову службу. Потім працював на підприємствах харчової промисловості. У 2021 р. чоловік уклав контракт із ЗСУ. Служив у 46-му окремому штурмовому батальйоні «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання на території проведення ООС. Пройшов бої за с-ще Новотроїцьке та м. Волноваха на Донеччині, обороняв м. Лисичанськ на Луганщині. Повномасштабне російське вторгнення зустрів на Донеччині. Був навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 3-ї штурмової роти. «Брат загинув. Досі не віриться, що його немає з нами в цьому житті, але в пам'яті він залишиться навічно», — зазначив рідний брат загиблого Віталій. «Авторитетом у його житті завжди був батько Ігор Миколайович — працьовитий сільський тракторист. Він навчив його відповідально ставитися до роботи, любити своє село, рідних, поважати людей», — розповіла вчителька та сусідка Людмила Чишко. «Повільний у розмові, справедливий у діях, одним словом, звичайний сільський хлопець. Ходив до школи, крутив батькового ДВШа, допомагав по господарству», — поділилася спогадами перша вчителька загиблого Тамара Доценко. «Дуже важко писати і говорити про молоду людину в минулому часі. Це велика втрата для рідних і близьких, яка залишає глибоку рану на серці. Боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалося в розквіті сил. Вічна пам'ять і низький уклін воїну, що загинув, захищаючи нас. Саме завдяки таким Героям, як Максим, ми можемо спати спокійно і розмовляти рідною мовою. Загинув, але не забутий!», — додала вчителька Олексіївського ліцею Валентина Сербіна. Поховали захисника із військовими почестями на цвинтарі в рідному селі. У Максима залишилися батько Ігор Миколайович, брати Микола, Віталій і Руслан.Платформа пам'яті 'Меморіал'