Однороб Максим Ігорович
23 травня 1997 – 2 липня 2022Харківська обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Старший солдатЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 25-річний старший солдат Максим Однороб загинув 2 липня 2022 р. поблизу с. Новомихайлівка на Донеччині. Під час ворожого артилерійського обстрілу дістав смертельні поранення. Максим народився і жив у с. Олексіївка Харківської області. Навчався в Олексіївській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, у 2013 р. закінчив 9 класів. Згодом здобув професію електрогазозварника у Краснокутському професійному аграрному ліцеї. У 2019–2021 рр. проходив строкову військову службу. Потім працював на підприємствах харчової промисловості. У 2021 р. чоловік уклав контракт із ЗСУ. Служив у 46-му окремому штурмовому батальйоні «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання на території проведення ООС. Пройшов бої за с-ще Новотроїцьке та м. Волноваха на Донеччині, обороняв м. Лисичанськ на Луганщині. Повномасштабне російське вторгнення зустрів на Донеччині. Був навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 3-ї штурмової роти. «Брат загинув. Досі не віриться, що його немає з нами в цьому житті, але в пам'яті він залишиться навічно», — зазначив рідний брат загиблого Віталій. «Авторитетом у його житті завжди був батько Ігор Миколайович — працьовитий сільський тракторист. Він навчив його відповідально ставитися до роботи, любити своє село, рідних, поважати людей», — розповіла вчителька та сусідка Людмила Чишко. «Повільний у розмові, справедливий у діях, одним словом, звичайний сільський хлопець. Ходив до школи, крутив батькового ДВШа, допомагав по господарству», — поділилася спогадами перша вчителька загиблого Тамара Доценко. «Дуже важко писати і говорити про молоду людину в минулому часі. Це велика втрата для рідних і близьких, яка залишає глибоку рану на серці. Боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалося в розквіті сил. Вічна пам'ять і низький уклін воїну, що загинув, захищаючи нас. Саме завдяки таким Героям, як Максим, ми можемо спати спокійно і розмовляти рідною мовою. Загинув, але не забутий!», — додала вчителька Олексіївського ліцею Валентина Сербіна. Поховали захисника із військовими почестями на цвинтарі в рідному селі. У Максима залишилися батько Ігор Миколайович, брати Микола, Віталій і Руслан.Платформа пам'яті 'Меморіал'