Патраш Максим Ігорович

Публікації

• МАКСИМ ПАТРАШ Хлопчик із добрим серцем та світлою душею. Так згадують про Максима Патраша рідні. Він легко знаходив друзів. Його товариськість і усмішка створювали навколо особливу атмосферу тепла. На жаль, Герой пішов у інші світи зовсім молодим. Виною тому – російська орда, що посунула на Україну. Народився Максим Ігорович Патраш 23 серпня 2001 року у селі Новий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області. Його усмішка завжди була щирою, а очі світилися теплом і цікавістю до життя. Хлопчик любив тварин, умів дивуватися світові і завжди хотів знати більше. Навчався спершу в рідному селі, а з п’ятого класу – в Черепковецькій школі. Максим був артистичним і талановитим, брав участь у шкільних заходах, особливо любив театральний гурток, де повністю розкривав свою харизму й здібності. У пам’яті вчителів та друзів він назавжди залишився життєрадісним, добрим, талановитим хлопцем, який умів дарувати світло іншим. Також юнак любив музику – грав на гітарі та сопілці. За рік після закінчення школи Максим Патраш підписав контракт із Державною прикордонною службою. Повномасштабне вторгнення зустрів на Волині. Із 2023 року він мужньо і самовіддано виконував завдання у складі 3-го прикордонного загону на Бахмутському напрямку. 19 лютого упродовж доби окупанти з артилерії та танків обстрілювали українські опорні пункти в районі Малоіллінівки. Прикордонники за підтримки аеророзвідки завдали удару по ворогу з кулеметів, гранатометів та мінометів. Не маючи успіху, окупанти розпочали мінометний обстріл позицій, де тримав оборону старший сержант Максим Патраш. Під час обстрілу він отримав поранення несумісне з життям. Поховали Героя у рідному селі. Йому назавжди 21 рік. За самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого сержанта Максима Патраша нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).