- Укр
- Англ
Отінов Максим Леонідович (Тор)
22 червня 1990 – 23 березня 2024Хмельницька обл. – Запорізька обл.
Орден «Золота Зірка»

Біографія
Народився 22 червня 1990 року у Волочиську. Після закінчення школи навчався у Волочиському промислово-аграрному професійному ліцеї, здобув професію столяра. У 2008 році призваний на строкову військову службу у 8-й окремий полк ССО.2015 року одружився з Олександрою, в 2019 році у них народилась донька Ульяна.26 лютого 2022 став до лав ТрО. Пізніше проходив службу у 65 ОМБр. Загинув 23 березня 2024 року в селі Роботине Запорізької області. Похований у Волочиську 29 березня 2024 року.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант 33-річний Максим Отінов, позивний Тор, загинув 23 березня 2024 року на Запорізькому напрямку. Разом із побратимами він виконував завдання із зачистки вулиці у селі Роботине від ворожої ДРГ, що успішно зробили. Хоч виходили під щільним вогнем ворога, Тор запропонував також підірвати перекриття у зруйнованій школі, де зазвичай ховалися ворожі штурмовики. Там його з бійцем на позивний Кірпіч накрила міна. Побратима вдалось врятувати, а Максим отримав несумісні з життям поранення. Захисник народився у Волочиську на Хмельниччині. Після школи здобув професію столяра. У 2008-му був призваний на строкову службу, яку проходив у Хмельницькому. Допомагав батькові, який працював на будівництві, згодом вони вже працювали разом. У 2015-му одружився з коханою Олександрою. Через чотири роки у них народилася донька Уляна. Мріяв подорожувати, побачити світ. Хотів продовжувати військову кар’єру. 26 лютого 2022 року Максим добровільно став на захист України. Обіймав посаду розвідника 56-го окремого стрілецького батальйону і командира зведеної роти 65-ї окремої механізованої бригади. Його згадують, як про хороброго воїна, який неодноразово брав у полон ворожих солдатів. Не боявся небезпечних завдань. «Тор був великим другом для журналістів багатьох українських та світових ЗМІ, бо добре розумів запити фронтових репортерів, значимість їхньої роботи для суспільства, виводив групи на «нуль» – і сам знімав ролики та фільми для телебачення в режимі реального бою. Він включався як експерт і як розвідник, давав коментарі та аналізував ситуації», – сказав побратим і друг, лейтенант Сергій Скібчик. Похоронили воїна на Волочиському міському кладовищі. У нього залишилися батьки, дружина та донька.Платформа пам'яті 'Меморіал'