Шевченко Максим Михайлович

24-річний молодший сержант Максим Шевченко (позивний Прометей) прийняв свій останній бій 28 червня 2022 р. у районі м. Слов'янськ на Донеччині. Разом із групою утримував ротний опорний пункт, який стояв на основному напрямку наступу окупантів. У важкому нерівному бою Прометей дістав поранення внаслідок ракетного обстрілу та помер під час евакуації. Опорний пункт українські захисники змогли втримати. Максим народився у м. Кобеляки Полтавської області. Після школи здобув фах маляра-штукатура і лицювальника-плиточника у Полтавському будівельному професійному ліцеї. Працював на підприємствах рідного міста. Був художнім керівником Кунівського сільського клубу. У 2016–2018 рр. служив у Національній поліції України. У січні 2018 р. уклав контракт зі Збройними силами України. Службу проходив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Брав участь в ООС. Разом із побратимами зустрів повномасштабне вторгнення на передових позиціях. Максим очолював штурмове відділення і брав активну участь у боях. За період служби військовий був відзначений низкою нагород: «Ветеран війни», «За вірність присязі та народу України» І ступеня. За участь у боях на Харківщині й обороні Харкова влітку 2022 р. отримав нагородну зброю — пістолет ТТ, від вищого командування ДШВ. Поховали десантника на Алеї Слави у м. Кобеляки. У Максима залишились батько Михайло, старший брат Дмитро, сестра Марина, дружина Дар'я, доньки Вероніка і Поліна. Посмертно воїна був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У с. Кунівка Кобеляцької громади на честь героя перейменували вулицю. У Кобеляцькій школі № 1, де навчався захисник, встановили меморіальну дошку в пам'ять про нього.