Рибецький Максим Олегович (Риба)

Сержант Максим Рибецький (позивний Риба) загинув 14 грудня 2023 р. біля с. Терни на Донеччині. Дістав смертельну вибухову травму голови під час виконання бойового завдання. Воїну було 24 роки. Максим народився у м. Ніжин Чернігівської області. У 2014 р. закінчив місцеву гімназію № 3. У школі був улюбленцем багатьох, бо дуже гарно навчався, займався дзюдо, шахами та футболом. У 2014–2016 рр. навчався в Ніжинському ліцеї при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, де також запам'ятався всім своєю товариськістю, харизмою, артистичністю, креативністю, спортивними досягненнями. Максим умів бути душею компанії: де він — там заряд енергії. Знання давались йому легко. Після ліцею вступив до Київського національного університету технологій та дизайну, але згодом прийняв рішення побачити світ і поїхав за кордон. Проте швидко зрозумів, що має повернутися в Україну й стати на її захист. Вибір був не спонтанним, а усвідомленим. У 2019 р. хлопець уклав контракт зі Збройними силами України. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Брав участь в ООС. Згодом вирішив таки здобути вищу освіту та вступив на заочне відділення до Державного університету «Житомирська політехніка», де навчався на спеціальності «Екологія». Проте встиг провчитися лише 2 курси до загибелі. На початку 2022 р. Максим поїхав у відрядження до Ніжина, щоб набирати рекрутів на військову службу, тому повномасштабне вторгнення окупантів застало його в рідному місті, де з підрозділом ССО він вів активні протидиверсійні дії на Чернігівщині. Щойно видалася нагода, він одразу поїхав до побратимів на передову. У вересні 2022 р., під час контрнаступу на Харківщині, брав участь у звільненні таких населених пунктів, як Кам'янка, Студенок, Середнє, Ольгівка, Греківка. Із грудня 2022 р. до середини літа 2023 р. разом із бригадою виконував бойові завдання в районі Серебрянського лісу. У квітні 2023 р. його призначили на посаду командира мінометного взводу роти вогневої підтримки. 3 червня Максим дістав осколкове поранення. Та вже через 3 дні просив повернутися на вогневі позиції, бо не міг нічого не робити. У червні 2023 р. бригаду Максима перекинули на Куп'янський напрямок. За час служби десантник неодноразово отримував нагороди, зокрема був нагороджений медаллю «За військову службу в Україні», медаллю «За особливу службу» III ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», відзнакою «Хрест пошани», відзнакою командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман». «Війна відібрала в України героя, а в рідних — найкращу у світі людину. Відлетіла світла душа у засвіти, а цифра 24 буде назавжди закарбована на гранітному камені. І тепер не він буде дарувати мені квіти, а я обдаровуватиму його все своє життя», — написала дружина загиблого Яна. Поховали героя 19 грудня 2023 р. на Мигалівському кладовищі у м. Ніжин. У Максима залишилися батьки, брат і дружина.