Шовенко Максим Олександрович (Prepper)

Молодший лейтенант Максим Шовенко (позивний Prepper) загинув 8 липня 2023 р. у бою з окупантами біля с-ща Урожайне на Донеччині. Керуючи штурмовою групою, офіцер виконав важливе бойове завдання із захоплення ворожого ВОПу, проте вибух ворожого снаряда обірвав його життя. Захиснику назавжди 26 років. Максим народився у м. Олешки Херсонської області. Закінчив Херсонський державний аграрно-економічний університет. Пройшов строкову службу в ЗСУ. Захоплювався дайвінгом, риболовлею, зброєю, пошуком із металошукачем. Любив історію. Чоловік планував мирне життя, але не зміг стояти осторонь захисту Батьківщини. Тому у 2021 р. уклав контракт із ЗСУ. Служив у складі 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти. Пройшов спеціальний курс підготовки морського піхотинця. Повномасштабне вторгнення зустрів у зоні проведення ООС в Луганській області і з перших хвилин війни брав активну участь у бойових діях. Виконуючи завдання, під час яких дістав контузію та поранення, Максим пройшов бойовий шлях від Новоайдара до Бахмута. У січні 2023 р. як один із найкращих і підготовлених воїнів був направлений на навчання до Військової академії у м. Одеса. Пройшов курс підготовки, отримав офіцерське звання та був призначений на посаду командира взводу в новостворену 37-му окрему бригаду морської піхоти ВМС ЗСУ. Із травня знову виконував завдання у зоні бойових дій. У червні його бригада брала участь у наступальних діях на Времіївському виступі. За словами побратимів, Максим був справжнім воїном: сміливий і досвідчений, вірний товариш, турботливий командир. Він будь-якої миті готовий був виконати наказ і поділитися з побратимами останнім. «Наш син — наш Всесвіт! Він був нашим сенсом життя. Найкращий син, сміливий воїн, розумний та впевнений. Мав багато друзів, восени збирався одружитися... Завжди мав свою думку, ніколи не ховався і був у перших рядах. Він — людина, яка вірила у вільну Україну і боролась за це», — розповіла мама офіцера Алла Іванівна. Поховали Максима на Алеї Слави цвинтаря у м. Біла Церква Київської області. Вдома на воїна чекали батьки, рідні, кохана та друзі.