Мединський Максим Сергійович
22 березня 1989 – 29 квітня 2022Одеська обл. – Харківська обл.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Biography
Мединський Максим Сергійович народився 22 березня 1989 р. у м. Болград на Одещині. Закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також військову кафедру. Працював у пресслужбі Міністерства інфраструктури України, а також у команді, яка допомагала «Нафтогазу» в газовій війні та перешкоджанні запуску «Північного потоку-2». У 2014 р., не чекаючи повістки, добровільно прибув до військкомату. Проходив військову службу на посаді заступника командира мінометної батареї 1-го батальйону. У 2015 р. був демобілізований. Із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну без вагань знову пішов до війська. Проходив службу у 95-й ОДШБр. Загинув 29 квітня 2022 р. під час артилерійського обстрілу поблизу м. Харків. 11 травня 2022 р. на Байковому кладовищі у м. Київ відбулося прощання з Максимом. Похований 12 травня 2022 р. у с. Ксаверівка Білоцерківського району Київської області. Залишилися дружина та донька.Burial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Журналіст та лейтенант ЗСУ Максим Мединський загинув 29 квітня 2022 року у боях на Харківщині. У березні захиснику виповнилося 33 роки. Максим народився у родині військових у місті Болград Одеської області. Батько – військовий журналіст. Мати, вчителька за освітою, теж служила. Хлопець з дитинства мріяв бути десантником, однак закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю видавнича справа й редагування. Працював у пресслужбі Міністерства інфраструктури України. 2014 року Максим пішов добровольцем на війну. Виконував бойові завдання у зоні АТО, зокрема, перебував біля Донецького аеропорту. За рік повернувся до цивільного життя, планував створити сім'ю. «Мені ніколи не було страшно втратити своє життя, лише боявся втратити його якось по-дурному. Тому не стояло питання: йти на війну чи ні. У моїй країні війна, отже я маю її захищати», – писав Максим у 2016 році. У січні 2022 року Максим писав, що його сенс життя у доньці. Він не хотів, щоб вона жила у «совку», тому готовий піти на війну заради цього. «Якщо знову почнуться активні бойові дії, я, звісно ж, повернуся на війну. Абсолютно готовий зробити це в будь-який момент», – написав він вже у лютому 2022 року. То ж, коли почалася повномасштабна війна, чоловік без вагань повернувся до війська. У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади служив заступником командира мінометної батареї. На жаль, йому не судилося з неї повернутися. «Він дуже любив життя! І жив його активно, намагався брати максимум, наскільки це виходило. Макс був особливою людиною і не тільки для мене. Він був не по рокам мудрим, мав чітку позицію у всьому та відповіді на всі питання. В нього була шалена самовіддача до своїх людей. Донька – це сенс його життя. Він був нашим Героєм і залишиться назавжди!» – зазначила дружина Тетяна. Посмертно лейтенант Мединський нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. А на стіні Болградського ліцею встановлено меморіальну дошку його пам'яті. Поховали військовослужбовця у селі Ксаверівка на Київщині. У Максима залишилися батьки, сестра, дружина та донька Аліса.Платформа пам'яті 'Меморіал'