- Укр
- Англ
Білоконь Максим Віталійович
1 квітня 1997 – 26 лютого 2022Сумська обл. – Чернігівська обл.
Орден «Золота Зірка» (посмертно)

Біографія
Білоконь Максим Віталійович народився 1 квітня 1997 р. у м. Ромни Сумської області.
У 2015 р. закінчив ліцей-інтернат із посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, згодом — Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді.
Брав участь в ООС на Сході України.
Під час повномасштабного вторгнення російських військ брав участь в обороні м. Чернігов, знищив диверсійно-розвідувальну групу та 2 танки противника.
Загинув 27 лютого 2022 р. під час оборони м. Чернігів разом зі своїм танковим екіпажем.
Похований 25 березня 2022 р. у м. Ромни.
У Максима залишилися мати, сестра, дві доньки та дружина, яка також військова.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Командир танкової роти Максим Білоконь загинув 27 лютого 2022 року у боях за Чернігів. За місяць Максиму мало виповнитися 25 років. Він посмертно удостоєний звання Герой України. Герой родом з Ромнів на Сумщини. З дитинства мріяв бути танкістом. Навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Потім його скерували на службу в 1-шу окрему танкову Сіверську бригаду. Максим служив там 3 роки і, вочевидь, зробив би гарну військову кар'єру, адже був здібним юнаком. Під час перших днів повномасштабного вторгнення росіян підрозділи 1-шої окремої танкової Сіверської бригади героїчно зупиняли просування колон бронетехніки російських окупантів. У запеклому протистоянні особливо відзначився екіпаж танка під командуванням старшого лейтенанта Білоконя. У нічному бою танкісти знищили ворожу диверсійно-розвідувальну групу, а потім влучним вогнем підбили два танки. На жаль, під час зміни позиції танк офіцера потрапив під ворожий вогонь, командир загинув. Молодий офіцер був дуже позитивним та веселим. Планував весілля зі своєю дівчиною Дариною, яка теж служить у лавах ЗСУ. «Вони були дуже закохані, і Максим піклувався про маленьку Софійку, доньку Дарії, як про рідну, Їй тільки рочок минув. Кохана мого сина сказала, що в останні дні перед великою війною малеча стала називати його татом… Я пам'ятаю, як ми говорили вранці 24 лютого. Подзвонила йому, плачу, а він мене заспокоює – все буде добре. На другий день подзвонив і каже: «Мамо, в нас усе добре, ми бій виграли, ворога відбили». А зранку Даша подзвонила… Все, Максимка нема», – розповіла мама загиблого воїна Тетяна. Поховали Максима у рідних Ромнах. У Героя залишилися батьки та кохана дівчина.Платформа пам'яті 'Меморіал'