Шкварко Максим Юрійович

Народився 21 серпня 1976 року в родині доктора технічних наук, академіка Юрія Валентиновича Шкварка у місті Харкові. Закінчив Харківський аерокосмічний ліцей № 5. Служив у ЗСУ з 1993 року, закінчив Харківський військовий університет за фахом «Радіотехнічні пристрої системи та комплекси», службу проходив на командирських посадах технічної розвідки. Звільнений у запас 2002 року. Брав активну участь у Помаранчевій революції 2004 року та Революції гідності 2014 року. З перших днів протистояв російським провокаціям на Харківщині, учасник оборони Харківської ОДА з 1 березня 2014 року. Є одним із засновників добровольчого руху на Харківщині у складі «Правого сектору», де, як кадровий офіцер, очолив вишкіл добровольців. 2015 року повертається до лав ЗСУ й у складі 92 ОМБР бере участь в АТО як командир батареї ППО. Трохи згодом[коли?] повертається до лав військової розвідки, воює разом зі своїми розвідниками в ООС. Нагороджений «Відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції» та іншими державними нагородами[якими?]. Повномасштабну російську навалу 2022 року разом із побратимами зустрічає у складі 74 окремого розвідувального батальйону, групи якого приймають бій по всій Донеччині від Маріуполя до Авдіївки. Неодноразово відкидає пропозиції підвищення у званні та посаді, не бажаючи відмовлятися від особистої участі в бойових діях.7 березня 2023 року очолив зведену групу розвідників та військовослужбовців для ліквідації прориву в районі селища Веселого на схід від Авдіївки, де загинув в бою через мінометний обстріл ворога. Залишилася донька Олександра та дружина Надія. Похований на алеї Героїв у місті Харкові.