Алексюк Марина Анатоліївна (Марина)

Старший солдат Марина Алексюк (позивний Марина) загинула 8 травня 2022 р. на металургійному комбінаті «Азовсталь» у Маріуполі на Донеччині. Захисниці було 43 роки. Марина народилася у с. Портівське Донецької області. Після школи опанувала малярсько-штукатурну справу в Донецьку. Працювала фахівчинею з озеленення на базі відпочинку в Маріуполі. У 2015 р. уклала контракт із полком «Азов». Була майстринею ремонтної майстерні зенітно-ракетного дивізіону і діловодкою тилу гарнізону Юр'ївка. «Ми з Мариною познайомилися у 2018 р. Я прийшов до полку повторно. Ми з нею побачилися під час наряду — вона змінювала мене на чергуванні. Настільки красива, що в мене аж мову відібрало. Я пригостив її кавою. Розмовляли пів ночі. Марина розповіла, як потрапила до «Азову». У 2015 р. уперше обстріляли східний район Маріуполя. У той період на їхній базі відпочинку розташовувався полк «Азов». Працівники залишилися без роботи. Марина сіла на східцях і розплакалася, бо має двох малих дітей. Начальник штабу це побачив і запропонував приєднатися до полку. Вона уклала контракт. Марина за характером була бойова. Шукала варіанти помсти», — розповідає цивільний чоловік Микола Іванченко. Микола згодом перейшов з «Азову» в морську піхоту Бердянська. Востаннє вони бачилися з Мариною за декілька днів до повномасштабного вторгнення. «Разом зі мною були наші діти. Я просив Марину помінятися, бо мама повинна бути поряд із дітьми. Вона вже тоді знала, що з «Азовсталі» їх не випустять, адже всі бази даних були злиті окупантам. Відповіла: «Я тебе кохаю, бережи дітей і подбай про них…». Потім зв'язок зник. Це було 6 березня. Наших трьох дітей я вивіз у надійне місце. У душі була порожнеча. Але через тиждень з'явився короткочасний зв'язок. Марина написала: «Жива, все добре». Я від радості сидів на колінах і плакав», — пригадує Микола. 8 травня чоловік купив усім дітям телефони. Згодом зв'язок із Мариною обірвався. «Я не знав, що в цей час вона загинула. 9 травня був мій день народження, я писав їй, що чекаю на неї вдома, про все, що відчуваю до неї. 16 травня патронатна служба повідомила, що її не стало. Марина загинула у великій пожежі, там було 60 людей. Знайшли фрагменти лише шістьох тіл. Тіла Марини не було», — розповідає Микола. «Марина була найкращою в усіх сенсах. Ми мріяли про будинок у Сумській області, де є гончарна глина. Марина планувала виготовляти глиняний посуд. Діти усі зі мною назавжди. Марина продовжує жити у наших спогадах. Якісь рішення ми приймаємо разом зі словами «А як би мама зробила, що вона б нам порадила?» — додає Микола. У захисниці залишилися три малолітні доньки, цивільний чоловік, сестра і двоє братів. Посмертно Марину Алексюк було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.