Козак Михайло Михайлович

Захисник Михайло Козак загинув 14 серпня 2022 р. у с. Берестове Донецької області. Під час виконання бойового завдання потрапив під артилерійський обстріл. Воїну було 39 років. Михайло народився у с. Жуків Івано-Франківської області. Дитинство та юність провів у м. Коломия. Навчався там у школі № 5. Був старанним учнем, мав зразкову поведінку, хист до малювання. Полюбляв грати у футбол, брав участь у спортивних змаганнях. Після 9-го класу вступив до індустріально-педагогічного технікуму, здобув фах муляра монтажних та залізобетонних конструкцій. Також навчався у вищому професійному училищі № 17, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. У 2000 р. був призваний до лав ЗСУ. Службу проходив у м. Шостка Сумської області. Добре себе зарекомендував, мав відзнаки від командування. Після служби в армії працював охоронцем при Коломийському РВ УМВС. Згодом вирішив повернутися до своєї професійної діяльності та став бригадиром будівельної бригади у ТОВ «Містобуд». Був професіоналом своєї справи. Збудував понад 10 багатоповерхових будинків у Коломиї. З початку російсько-української війни в 2014 р. Михайла мобілізували до лав ЗСУ. Служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Обіймав посаду лінійного наглядача та зв'язківця. Виконував бойові завдання в найгарячіших точках Луганської області. Після тривалого перебування у секторі «А» почав хворіти. Лікувався у різних госпіталях. Мав бути оформлений на пенсію за інвалідністю, але від групи та пільг відмовився. Після АТО працював на будівництві у Коломиї. На початку 2022 р. поїхав працювати на автомобільному заводі в Чехії. Почувши про повномасштабне вторгнення, повернувся в Україну. 8 березня 2022 р. був прийнятий у 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду. Обіймав посаду механіка-радіотелефоніста, був командиром взводу зв'язку мотопіхотного батальйону. Пройшов важкі бої на Київщині, воював на Донеччині, обороняв Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Соледар і Бахмут. Побратими говорять, що він був справжнім воїном, доброю, щирою, мужньою людиною, взірцем незламності та міцності духу. Жодної миті не сумнівався у нашій перемозі. На позиції Михайло завжди приїжджав першим для забезпечення зв'язку між групами. Якщо траплялося, що зв'язок зникав, ризикуючи життям, під обстрілами перебігав із позиції на позицію, усуваючи несправність. Поховали воїна у с. Турка на Івано-Франківщині. Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.