Жало Михайло Михайлович (Жало)
25 вересня 1992 – 7 липня 2022Київська обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 29-річний військовослужбовець Михайло Жало загинув 7 липня 2022 р. біля с. Дементіївка Харківської області. Захисник дістав осколкове смертельне поранення голови. Його відкопали через 2 дні після загибелі разом із кулеметом, на гашетці якого були заціпенілі руки. Михайло народився у м. Бориспіль Київської області. З дитинства обожнював тварин та весь час приносив вуличних кошенят і цуценят додому. Тому з вибором професії питання вирішилося швидко. Після того як хлопець закінчив із відзнакою 9 класів і музичну школу, де грав на баяні, вступив до Немішаєвського коледжу на спеціальність «Ветеринарія». Далі закінчив із відзнакою Національний університет біоресурсів і природокористування України. Михайло завжди легко навчався, наукова робота приносила задоволення. У вільний час займався велоспортом та брав участь у різних спортивних змаганнях, зокрема з бігу та плавання. Ремонтував і збирав велосипеди, які передавав друзям. Також брав участь у Революції гідності і писав патріотичні вірші. Після здобуття вищої освіти Михайло поїхав працювати на ферму в Данію. А згодом переїхав до Фінляндії, де продовжував займатись улюбленою справою. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік повернувся до України. Спочатку приєднався до громадської організації «Зоопатруль», яка рятувала тварин із замкнених квартир у Києві. А потім записався до територіальної оборони. За кілька місяців був у ЗСУ. Хоча обіймав посаду водія, виконував завдання коригувальника. «Він народився з геном Патріота. Був дуже розумним, вихованим, толерантним, відповідальним. Він був творчою особистістю, писав патріотичні вірші. Жив і працював майже 5 років у Фінляндії. Мав забезпечене життя. Любив рідних, друзів та, звісно, тварин, і це було взаємно. Але Україну любив найбільше. Тому 25 лютого 2022 р. був уже в Україні і став на її захист. Пишаюся дуже ним. І дуже сумую», — розповіла мама Любов. Поховали захисника на Рогозівському кладовищі у Борисполі. У Михайла залишилися мама, сестра і брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'