Навроцький Михайло Володимирович (Миша)

Старший солдат Михайло Навроцький (позивний Миша) загинув під час виконання бойового завдання 3 квітня 2022 р. у м. Маріуполь на Донеччині. Захиснику був 31 рік. Михайло народився в м. Київ. Навчався в школі № 119. Потім у професійно-технічному ліцеї вивчився на майстра холодильних установок. Працював на СТО менеджером. У 2014 р. вступив добровольцем до полку «Азов». Обіймав посаду старшого водія кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти оперативного призначення. Брав участь у боях за Широкине, Мар'їнку, Красногорівку, Світлодарську дугу, Водяне, Павлопіль, Гранітне. З початку повномасштабного російського вторгнення воював у Маріуполі. «Брат був добрим, веселим, душею компанії. З ним було дуже легко. Тому до нього тягнулися друзі. Міша завжди йшов усім назустріч, якщо хтось звертався за допомогою. Це кожен скаже, хто його знав. Навіть тоді, коли приїжджав з роботи дуже втомлений. Бувало, хтось попросить, щоб він кудись відвіз, і Міша не відмовляв. Захоплювався машинами. За своєю гарно доглядав, тюнінгував. Перед повномасштабним вторгненням думав про особисте життя. Мав кохану дівчину. Планував одружитися, мати дітей. Для мене був першою людиною, з ким мені хотілося поділитися радістю чи, навпаки, пожалітися. Обожнював мого сина, свого племінника. Багато приділяв йому уваги. І він дуже любив Мішу», —розповіла старша сестра Ольга Миколаєнко. «Він завжди допомагав батькам. У 2014 р. сказав, що йде в армію. Насправді пішов добровольцем в «Азов». Зізнався нам через 9 місяців, коли приїхав на ротацію. Завжди був на позитиві. Коли почалося повномасштабне вторгнення, бронемобілем перевозив зброю і поранених. Востаннє Міша говорив мені, що дуже втомився, що в них немає чого їсти і закінчується вода. А потім 10 днів із ним не було зв'язку. Про його загибель нам повідомила патронатна служба 7 квітня 2022 р., на Благовіщення. За три роки до цього ми поховали тата. Побратими брата розповіли, як він загинув. Того дня його хлопці потрапили в засідку на лівому березі, командир сказав, що «там пекло». Міша наполіг, що поїде по них. Коли повертався з хлопцями, назустріч їхав російський танк. Міша не встиг повернути праворуч і в бронемобіль було пряме влучання. Міша і ще декілька воїнів загинули», — розповіла сестра. Майже рік родина чекала результату ДНК. Поховали Михайла у с. Вишеньки Бориспільського району на Київщині. У воїна залишилася мама, старша сестра, 13-річний племінник і брат із батькової лінії. Михайло був нагороджений медаллю «Захисник Маріуполя», відзнакою Президента України «За участь в АТО», відзнакою полку «Азов» «Широкинська операція» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).