Навроцький Михайло Володимирович (Миша)
22 листопада 1990 – 3 квітня 2022м. Київ – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Biography
Not yet addedBurial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Старший солдат Михайло Навроцький (позивний Миша) загинув під час виконання бойового завдання 3 квітня 2022 р. у м. Маріуполь на Донеччині. Захиснику був 31 рік. Михайло народився в м. Київ. Навчався в школі № 119. Потім у професійно-технічному ліцеї вивчився на майстра холодильних установок. Працював на СТО менеджером. У 2014 р. вступив добровольцем до полку «Азов». Обіймав посаду старшого водія кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти оперативного призначення. Брав участь у боях за Широкине, Мар'їнку, Красногорівку, Світлодарську дугу, Водяне, Павлопіль, Гранітне. З початку повномасштабного російського вторгнення воював у Маріуполі. «Брат був добрим, веселим, душею компанії. З ним було дуже легко. Тому до нього тягнулися друзі. Міша завжди йшов усім назустріч, якщо хтось звертався за допомогою. Це кожен скаже, хто його знав. Навіть тоді, коли приїжджав з роботи дуже втомлений. Бувало, хтось попросить, щоб він кудись відвіз, і Міша не відмовляв. Захоплювався машинами. За своєю гарно доглядав, тюнінгував. Перед повномасштабним вторгненням думав про особисте життя. Мав кохану дівчину. Планував одружитися, мати дітей. Для мене був першою людиною, з ким мені хотілося поділитися радістю чи, навпаки, пожалітися. Обожнював мого сина, свого племінника. Багато приділяв йому уваги. І він дуже любив Мішу», —розповіла старша сестра Ольга Миколаєнко. «Він завжди допомагав батькам. У 2014 р. сказав, що йде в армію. Насправді пішов добровольцем в «Азов». Зізнався нам через 9 місяців, коли приїхав на ротацію. Завжди був на позитиві. Коли почалося повномасштабне вторгнення, бронемобілем перевозив зброю і поранених. Востаннє Міша говорив мені, що дуже втомився, що в них немає чого їсти і закінчується вода. А потім 10 днів із ним не було зв'язку. Про його загибель нам повідомила патронатна служба 7 квітня 2022 р., на Благовіщення. За три роки до цього ми поховали тата. Побратими брата розповіли, як він загинув. Того дня його хлопці потрапили в засідку на лівому березі, командир сказав, що «там пекло». Міша наполіг, що поїде по них. Коли повертався з хлопцями, назустріч їхав російський танк. Міша не встиг повернути праворуч і в бронемобіль було пряме влучання. Міша і ще декілька воїнів загинули», — розповіла сестра. Майже рік родина чекала результату ДНК. Поховали Михайла у с. Вишеньки Бориспільського району на Київщині. У воїна залишилася мама, старша сестра, 13-річний племінник і брат із батькової лінії. Михайло був нагороджений медаллю «Захисник Маріуполя», відзнакою Президента України «За участь в АТО», відзнакою полку «Азов» «Широкинська операція» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).Платформа пам'яті 'Меморіал'