- Укр
- Англ
Жарков Михайло Валерійович (Мішаня)
5 грудня 1994 – 22 січня 2024Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» II ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Капітан Михайло Жарков (позивний Мішаня) загинув 22 січня 2024 р. на території Серебрянського лісництва, поблизу с-ща Діброва Луганської області. Разом із побратимами їхав в авто, коли почався ворожий обстріл. Офіцер зазнав смертельних поранень. У грудні йому виповнилося 29 років. Михайло родом із Луганська. Закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба та Харківський національний автомобільно-дорожній університет. У 2024 р. мав завершити навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ. У 2017 р. долучився до окремого загону оперативного призначення НГУ «Азов». На початку військової кар'єри служив у штабі, але за власним бажанням перейшов у піхоту. Повномасштабне вторгнення Михайло зустрів у Маріуполі. Брав участь у боях у центрі міста. 20 травня 2022 р. за наказом командування вийшов у полон з території заводу «Азовсталь». Михайла вдалося повернути додому під час обміну 21 вересня 2022 р. Після лікування та психологічної реабілітації захисник повернувся на службу до рідного «Азову». Був заступником командира 3-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) по роботі з особовим складом 1-го батальйону. Вирізнявся лідерськими якостями. Воював на Запорізькому напрямку, потім — на Луганщині. За свою службу Михайло отримав низку нагород, серед яких: відзнака «Срібний хрест», ордени «За мужність» ІІІ та ІІ ступенів (другим був нагороджений посмертно). «Він був людиною з великої літери, справжнім воїном, завжди турбувався про своїх хлопців і сім'ю, знав свою справу. Був надійним побратимом, другом та людиною, на нього можна було покластись. Найкращий син, тато і чоловік. Завжди підтримував, давав поради. Ніколи не вагався йти на завдання, був справедливим, відважним і добрим. Був дуже цілеспрямований, із великою силою волі. Роботі віддавався на 150%. Завжди планував майбутнє», — розповіла дружина загиблого Анна. Поховали воїна на Алеї Слави Центрального кладовища у м. Кривий Ріг. У воїна залишились мама, дружина, дві доньки, близькі родичі. Посмертно Михайла Жаркова нагородили медаллю «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. Також посмертно йому було присвоєно звання майора.Платформа пам'яті 'Меморіал'