Білоус Микола Григорович (Старий)

Солдат Микола Білоус (позивний Старий) загинув 12 липня 2022 р. під час виконання бойового завдання в районі с. Дементіївка Харківської області. Напередодні 57-річний захисник вирушив на завдання, близько 3.00 українські військові потрапили у ворожу засідку, внаслідок бою боєць загинув. Микола Білоус народився у м. Буринь Сумської області. Закінчив місцеву школу. Тривалий час працював у Буринській центральній районній лікарні водієм, а потім — механіком. Любив їздити за кермом, був безвідмовним другом. Деякий час заробляв на ремонтах квартир. Обіцяв, що як піде на пенсію, купить маленького собаку і буде вигулювати його разом із онукою. Це, мабуть, єдина обіцянка родині, яку він не виконав. 24 лютого 2022 р. Микола був у Києві, працював на будівництві. А вже за 4 дні чоловік вирішив записатися до територіальної оборони. Сказав дружині: «На війні діти гинуть, а я в квартирі не сидітиму». Обіймав посаду водія, майже 4 місяці проходив навчання у Києві. Ніколи не скаржився. Після кожного чергування, навіть пізно вночі, телефонував дружині. Говорив друзям: «Вона не спить — чекає». 3 липня підрозділ Старого вирушив на Харківщину. Чоловік мріяв після виконання завдання приїхати додому та привезти внучці шоколадного зайця. 11 липня зателефонував востаннє дружині та сказав: «Ми з тобою не прощаємося. Зателефоную за тиждень-півтора». Але вночі 12 липня Старий загинув. Як згадували побратими, вже будучи пораненим, він продовжував вести бій. Так і помер з автоматом у руках. Через постійні ворожі обстріли тіло Миколи змогли забрати лише на 9-й день після його загибелі. Поховали бійця у рідному місті Буринь. «Він був справжнім чоловіком. З усіма негараздами я завжди поспішала до нього. І тільки він міг так спокійно говорити: «Не переживай. Головне, що в нас усе добре». І всі проблеми ставали не такими вже й великими», — розповіла дружина Світлана. Вдома на Миколу чекали дружина, сини Олександр та Ярослав, а також улюблена 4-річна онучка Аріна. Дівчинка мріє стати солдатом ЗСУ, як і її дідусь.