Зайченко Микола Ігорович (Заяць)

Старший солдат Микола Зайченко (позивний Заєць) загинув 3 травня 2023 р. поблизу м. Кремінна на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий обстріл із «Градів» та дістав смертельні поранення. Захиснику було 30 років. Микола народився у с. Струтин Львівської області. Закінчив Золочівський коледж Львівського НАУ. Працював будівельником. Обожнював музику. Захоплювався кулінарією та любив готувати, що в нього добре виходило. З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем пішов на фронт. Служив у 125-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був кулеметником. «Микола був для мене невимовно щирим і добрим, віддав би останнє. Завжди усміхнений. Останній дзвінок був за годину до загибелі. Я казала, щоб беріг себе, а він у відповідь: «Сестричко, все буде добре…». Микола був справжнім воїном, патріотом, гідно ніс службу і виконував обов'язок із захисту Батьківщини. Побратими згадують його як людину, поряд із якою завжди було весело, бо вмів скрасити побут і будні війни. Він часто казав: «Мені байдуже, куди йти, які завдання виконувати, головне, щоб разом зі своїми хлопцями». Навіть з відпустки приїхав завчасно, бо переживав, щоб інші теж могли побувати вдома. Ніколи не піддавався паніці чи страху, мав власну думку і вмів її відстояти. Він легко знаходив спільну мову з побратимами і цивільними. За кілька тижнів на Сході вже мав знайомих по всій окрузі і міг дістати все, що було потрібно, — від смачного печива до генератора та палива. У нього було велике щире серце, на нього завжди можна було покластися — і в побутових справах, і під час виконання бойових завдань. Він готував вишукані домашні страви і влучно стріляв із МК-19, прикриваючи хлопців, які потрапляли під обстріли. Не можемо передати, яка пустка нам залишається, яке горе прийшло в нашу родину», — написала його сестра Юлія. Поховали воїна у рідному селі біля батька. У Миколи залишилися мама, сестра, дружина, син, рідні, друзі та побратими.