- Укр
- Англ
Сенькевич Микола Миколайович (Генерал Балу)
6 жовтня 1992 – 29 жовтня 2023Хмельницька обл. – Харківська обл.
Орден Богдана Хмельницького II ступеня

Біографія
Народився 6 жовтня 1992 року в місті Шепетівка Хмельницької області. Після закінчення дев'яти класів середньої школи навчався у Славутському ліцеї-інтернаті. З 2010 по 2015 навчався в Національному університеті «Острозька академія». Певний час проживав у місті Славута. У 2016 році проходив службу за контрактом у 14-й окремій механізованій бригаді. Зазнав важкого поранення 2017 року в Станиці Луганській. З початком повномасштабного вторгнення долучився до оборони Київщини, поблизу Макарова був важко поранений. Після відновлення повернувся до служби. Загинув 29 жовтня 2023 року на Харківщині.2 листопада 2023 року відбулося останнє прощання в місті Славута.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Командир батальйону майор Микола Сенькевич, позивний Генерал Балу, загинув 29 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Петропавлівка Куп'янського району Харківщини. Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. 6 жовтня захиснику виповнився 31 рік. Микола народився в місті Шепетівка Хмельницької області. Виріс в селі Яблунівка. У 2008-му закінчив Манятинську середню школу, через два роки – Славутський ліцей-інтернат, де навчався за історико-правовим профілем. У 2015-му отримав вищу освіту на юридичному факультеті Національного університету «Острозька академія». Паралельно здобував освіту в Рівному при Національному університеті водного господарства та природокористування, де також закінчив військову кафедру. Любив рибалити, жартувати, грав в команді КВК при академії, любив грати в гру «Стратегія» та інші. Мріяв про власний дім, кота мейн-куна та німецьку вівчарку. 2016 року чоловік підписав контракт із ЗСУ. Був призначений на посаду командира механізованого взводу 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Там виріс професійно: до посади командира батальйону. Брав участь в АТО\/ООС. У 2017 році був поранений у Станиці Луганській. У 2022 році в Макарові отримав травми в результаті авіаудару та втратив багато побратимів після того, як їм вдалося зупинити ворожу колону бойової техніки та не дати окупантами зайти в Київ. Після відновлення вирушив на Куп'янський напрямок, де брав участь у стримуванні російської агресії. У 2022 року офіцер був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. «Людини, більш відданої свої справі, я не зустрічала в житті. Вірний чоловік, надійний друг, опора та підтримка всій великій родині. Людина з великої літери, що все своє життя поклала на захист народу України та її цілісності. Людина-любов», – сказала дружина офіцера. «Дуже любив своїх побратимів, був чуйний і мав велике серце, завжди підтримував кожного, хто звертався по допомогу. Не любив лицемірства, поважав справжню дружбу, любив своїх рідних, намагався оберігати їх», – додали близькі. Поховали Героя на «Новому кладовищі» у місті Славута Хмельницької області, де він жив із родиною. Вдома на Миколу чекали мама Тетяна, брат Олександр, дружина Надія, сини Кирило та Микола, доньки-двійнята Марійка і Даринка.Платформа пам'яті 'Меморіал'